Що не так з лібертаріанською критикою? Свого часу я захоплюва | Konkretyka

Що не так з лібертаріанською критикою?

Свого часу я захоплювався австрійською теорією бізнес циклу, яка, як і вся лібертаріанська риторика, зводить до максимальної простоти - винна держава.

1. Слабкий економічний ріст - то держава збирає забагато податків та витрачає забагато грошей.
2. Сталася криза - то ЦБ надрукував забагато грошей.

Тут варто зауважити, що критика надмірного регулювання поганого адміністрування податків є цілком справедливою. Критика високих податків для олігархічно залежної державної влади теж справедлива. Однак це проблеми інститутів, а не самої концепції, де держава виступає активним гравцем в економіці.

До слова, в тому ж Сінгапурі уряд керує одним з найбільших інвестиційних фондів Азії - Temasek Holdings (держ. фонд Sitra у Фінляндії має той самий принцип). І уявляєте, це не просто опора сінгапурського уряду - він ефективно ним керується, бо в Сінгапурі вирішені інституційні проблеми. А сам Сінгапур (і Захід), як казав Лі Куан Ю, є державою, де збудована меритократія (державні посади обіймають на основі навичок, а не плеча олігарха).
Тобто якщо виборці обирають ставлеників олігархату, маєте рівень втручання держави на рівні України; якщо виборці думають кого обирають, маєте ефективну роботу уряду.

Однак якщо із втручанням держави все зрозуміло, то можливо хоча б зі втручанням ЦБ дійсно щось не так? Нобелівський лауреат з економіки Фрідріх фон Хайєк намагався довести, що ключова ставка ЦБ, яка з певним лагом впливає на ціну кредиту в економіці, деформує ринок.
В їх логіці ставка ЦБ, як правило, занизька по відношенню до «природної ставки», в результаті чого кредит в економіці дешевий, тож фірми вкладаються в «неправильні інвестиції».
Виходячи з цього Хаєк вирішив «створити» «природну ставку», яка формувалася б в результаті взаємодії між тримачами заощаджень та інвестиційним попитом (фактично, обмеження кредиту і 100% резервування для банків).
Детальніше про те, як працюють гроші сьогодні: https://konkretyka.net/ukraine/shho-take-groshi-poyasnyuye-bank-angliyi-osnova-ekonomiky.html

Головна проблема «природної ставки» Хайєка - її неможливо порахувати (існують різні концепції, але всі вони не витримують критики мейнстримної економічної науки). Тому, аби не спекулювати темою, варто знати, що на сьогодні в топ-5 академ. виданнях робот на цю тему немає (не знаходив). Простими словами, ЦБ нічого не деформує і все це лише стара концепція, яка не пройшла перевірку.
Примітка: Щодо дебатів Хайєка та Срафи, які часто додають до обговорення, то там все складно. Саму проблематику непорозуміння розкрив професор Капелюшніков з Вищої школи економіки у своїй відповіді:



Висновок. Легше за все у всьому звинуватити державу. Складніше визнати той факт, що населення обирає поганих менеджерів і що населення взагалі не цікавиться ні ідеями, ні економікою. Відповідно, зведення всього до поганої держави абсурдно, бо вона погана через низку факторів, які треба виправляти і робити це дуже складно.

На сьогодні лібертаріанська ідея, яка в більшості заснована на ідеях, які привели світ до Великої депресії (слова Мілтона Фрідмана: https://t.me/Konkretyka/877 ), може запропонувати лише скасувати державу, що вступає у протиріччя з тим емпіричним надбанням, які сьогодні сповідує академічна наука. Звісно, ідеальних систем немає, але їх явно варто шукати в нових концепціях - наприклад, ті ж роботи інституційної економічної школи, які бодай намагаються пояснити, чому ми бідні, а Захід заможний.
Держава в економіці не через примху бюрократії, а через масу емпіричних фактів, які в тому числі виходять з доби Великої Депресії та успіху економічних див Азії (Сінгапур, Корея, Японія, Тайвань).
Цикл, як Індикативне планування створило корейське економічне диво: https://konkretyka.net/category/economical-miracle-ukr/koreya