Сергій Павлович Корольов. Неоціненний внесок. На День Незале | Konkretyka

Сергій Павлович Корольов. Неоціненний внесок.

На День Незалежності я публікував три арти, на яких були зображені Корольов, Сікорський та Терещенко в образах майбутнього (https://t.me/Konkretyka/880). Тому зайвий раз нагадаю, що їх можна завантажити як шпалери:
https://linktr.ee/knyagynya_olga_world

Сьогодні - день народження великого конструктора, Сергія Павловича Корольова, і в цей день хочеться згадати непрості радянські часи, коли наші конструктори знаходилися на вістрі космічних перегонів.

Масштаб особистості геніального конструктора справді вражає, мало того - він анітрохи не перебільшений. Самі американці у чисельних публікаціях визнають вирішальну роль Корольова. Зокрема, в книзі Роджера Д. Лауніуса, визнаного історика НASA, «Reaching for the Moon, A Short History of the Space Race» можна знайти такий фрагмент:

Коли Корольов помер (14 січня 1966 року) [...], він залишив по собі значну прогалину в радянській космічній програмі. Групи інженерів одразу почали боротьбу за контроль над програмою. Одвічний суперник Корольова, конструктор ракетних двигунів Валентин Глушко взяв керування на себе. Але ніхто не був таким знавцем технічних особливостей програми, яким був Корольов, хоча б стосовно важелів об'єднання всієї програми в одне ціле та підтримки її ефективності.
Reaching for the Moon, A Short History of the Space Race. С.131 (електронне видання).

У висновках до своєї роботи автор робить цікаве припущення: а що сталося б у битві за Місяць між США та СРСР, якби С. П. Корольов не помер так рано:

Виникає питання: чи могло все скластися інакше, якби Корольов не помер так раптово? Легко уявити, що він неодмінно забезпечив би ресурсами та підтримкою в Кремлі боротьбу з американцями за першість на Місяці.
Reaching for the Moon, A Short History of the Space Race. С. 225 (електронне видання).
Примітка: Маркус Ліндрос у дослідженні «The Soviet Manned Lunar Program» зазначав, що Корольов, розробляючи проєкт нової ракети, ставив на перше місце не стільки перемогу у «перегонах за Місяць», як побудову ракети для міжпланетних перельотів.

Звісно, космічні перегони, як правильно зазначив Лауніус, радше були повторенням будівництва Єгипетських пірамід чи середньовічних храмів у Європі. Колосальна витрата ресурсів на те, щоб просто стати першим. Проте не варто забувати, що побічним ефектом цих перегонів був нечуваний розвиток науки та прогрес у технологіях.

Було б неправильно в цей день не згадати й інших вітчизняних науковців, які, наслідуючи С. П. Корольова, продовжували боротись у космічній галузі. Зокрема, про це можна прочитати на сайті КПІ ім. Сікорського, де регулярно проводяться тематичні заходи до дня польоту «Бурану» (сайт КПІ глючить, тому раджу шукати запити в гуглі):
https://kpi.ua/ru/2018-11-28-buran

Також багато матеріалів публікує все ще існуюче легендарне Конструкторське Бюро «Південне», яке зробило величезний вклад у розвиток радянської космічної програми:
https://www.facebook.com/yuzhnoye

Деякі видатні науковці досі живуть серед нас, зокрема, автор системи моніторингу Бурану, «Лотос» - Г. Т. Черчик (не полінуйтесь поставити лайк):
https://www.facebook.com/photo/?fbid=1599379896783663&set=a.1599369433451376

Шкода, що в наш час в Україні існують унікальні коментатори, які називають «Буран» чи інші космічні технології СРСР копією американських Шатлів (так, промисловий шпіонаж був присутній, але не в таких масштабах). По-перше, це відвертий обман, бо технології, використані при конструкції та на самих кораблях, різні, і, по-друге, це образа вітчизняних науковців, які, на відміну від сьогоднішніх коментаторів, зробили справжній внесок у науку.

Ще раз вітаю всіх із днем народження Сергія Павловича Корольова. Будемо сподіватись, що настане той час, коли хтось із наших громадян зрівняється з досягненнями нашої легенди, або й перевершить її.