Як порушення правил та несвідомість руйнує державу? Крах Римсь | Konkretyka

Як порушення правил та несвідомість руйнує державу? Крах Римської республіки.

Інституційна школа економіки розглядає історію не з точки зору погані чи хороші ті чи інші персоналії, а з точки зору, які політичні та економічні інститути в ту чи іншу епоху працювали. Такий підхід дозволяє абстрагуватись від симпатій, розглядаючи минуле без рожевих окулярів.

Інститут, який зруйнував Рим, або неформальне правило у полководців республіки. Постаті римських консулів Гая Марія, Корнелія Сули та Помпея Страбона мають в собі колосальну кількість чеснот та полководського генія. Вони вигравали війни, були харизматичними та по-справжньому могутніми. Але саме вони зруйнували республіку, коли створили інститут «клієнтських армій».

Суть інституту клієнтських армій проста: окремі легіони підкорялися не Сенату, а не формально конкретному полководцю. Простими словами, вони були поза дією закону і лише від доброї волі полководця залежало чи використає він армію для отримання влади, чи добровільно її розпустить. Так, це саме ті армії, які, починаючи з доби Гая Марія, битимуться за владу для своїх полководців.
А вже наприкінці існування республіки у битві між Гаєм Юлієм Цезарем та Гнеєм Помпеєм поставлять крапку в її історії.
Хочу звернути Вашу увагу на слова історика Плутарха в життєписі Корнелія Сули, який описав цікаву зміну у відносинах між військом та його полководцем (спочатку Плутарх говорить про воєначальників минулого у порівнянні до епохи Марія, Сули та ін.):

… Це були законні командири людей, які були стримані та навчилися покірно служити своїм начальникам, і самі вони були прості у своїх особистих витратах, і вдавалися до помірних і певних суспільних витрат, вважаючи ганебнішим лестити своїм солдатам, ніж боятися своїх ворогів. Однак полководці цього пізнішого часу, що завоювали першість силою, а не заслугами, і потребували своїх армій для служби один проти одного, а не проти спільного ворога, були змушені злити образ полководця із демагогом, а потім, купуючи послуги своїх солдат за щедрі суми, щоб витрачати їх на розкішне життя, вони мимоволі зробили всю свою країну предметом продажу, а себе - рабами найнижчих людей заради панування над найкращими
Джерело: Plutarch. The Life of Sulla. розділ 12
https://penelope.uchicago.edu/Thayer/e/roman/texts/plutarch/lives/sulla*.html

Чого нас вчить ця історія з «клієнтськими арміями»? Цей приклад говорить про просте правило: закон є закон, і його не можна порушувати навіть під лозунгом «я рятую державу, тому трохи побуду диктатором». Саме тому з’явився відомий вислів, що ледве не єдиний є дзеркалом реальності:

«Влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно».

Що ж повинно стримувати такі інституційні викривлення в наш час? Громадянське суспільство та культивація правил на рівні неформальних. Тобто коли узурпація чи натяк на узурпацію викликає автоматичну спільну реакцію суспільства з метою відновлення порядків демократії.
В Україні немає такого широкого громадянського суспільства, інакше ми бачили б моментальну реакцію на схематоз довкола конкурсів до важливих антикорупційних інститутів САП та ДБР.

Натомість яку реакцію дає суспільство? Те, що скумбрія насправді не коштує 8 грн! Простими словами, якби дружина президента знала ціни, то в принципі ніяких претензій до влади більше немає? Корупція подолана, олігархія зникла?
Я навіть не згадую, що телеканали та ЗМІ в демократичній державі не можуть належати будь-яким представникам бізнесу чи тим паче олігархії, бо ЗМІ - це четверта влада.

Що я хочу сказати цим постом? Якщо хтось себе усвідомлює громадянином, він повинен цікавитись політикою та економікою - це є обов'язком, бо загальне виборче право є розкішшю, якого до нашого часу не було в історії.

Наш рівень життя є наслідком якості виборців, які, крім цін на ринку, більше нічим не цікавляться.