Аргумент, який неможливо спростувати? Що таке r > g? В Україн | Konkretyka

Аргумент, який неможливо спростувати? Що таке r > g?

В Україні на образ Тома Пікетті закріпили позначку «неомарксист», а тема нерівності взагалі має гриф «соціалізм».

Щоб поставити крапку у спекуляції довкола образу Пікетті, відкриємо підручник професорів Шерон І. Остер, Рей С. Фейр та Карл І. Кейс (викладають у кращих ВНЗ США) «Principles of Economics». І от що ми бачимо (с. 44):

У 2013 році нова книга французького економіста Томаса Пікетті «Капітал у ХХI столітті» привернула нашу увагу новими історичними даними про масштаби нерівності у західному світі.
Важливо: До питання нерівності підручник підходить з різних боків - навіть знайомить із філософською позицією, яка є в певному сенсі протилежністю до ідей перерозподілення: «Кожен має право на плоди своїх зусиль» (філософи Гоббс та Локк).

Що ж за неспростований аргумент, або r > g? Не варто лякатися, тут все досить просто: (r) означає середню річну норму дохідності капіталу включно з прибутками, дивідендами, відсотками, рентою та іншими доходами від капіталу, виражену у вигляді відсотка від його сукупної вартості, а (g) означає темпи зростання економіки.

Тобто ця модель свідчить, що зростання капіталу в середньому вище, ніж зростання економіки. Умовно, економіка зростає на 3%, а капітал - на 4% і, як наслідок в довгостроці, це призводить до концентрації багатства у руках вельми вузького прошарку людей.
Пікетті зазначає (Капітал у ХХІ столітті, с.33): «Коли норма дохідності капіталу значно перевищує темпи зростання економіки (як це було протягом більшої частини історії до початку ХІХ століття і, як імовірно, буде знов у ХХІ-му), з цього логічно випливає, що успадковане багатство росте швидше, ніж випуск продукції та дохід».

Якщо додати закон кумулятивного зростання, ми побачимо, що в довгостроковій перспективі вплив капіталу може зрости ще вище, ніж у графіках з цього поста: https://t.me/Konkretyka/935
Термін: Що таке «кумулятивне зростання»? Найпростіше його зрозуміти через призму банківського вкладу, коли ви обираєте опцію «додавати відсотки до депозиту». Тобто при наступній виплаті відсотків буде враховане тіло депозиту разом з відсотками від минулої виплати. Як наслідок, навіть перевага у 0.8% за 300 років може збільшити суму у більш ніж 10 разів.

В чому загроза? В першу чергу, до великої кількості викривлень. Я наведу лише один з них (більше в книзі Пікетті). Автор посилається на дослідження про доступність вищої освіти у США (с. 490):

Дослідження показало, що частка дипломів про вищу освіту, отриманих дітьми, чиї батьки належать до двох нижніх кластерів ієрархії доходів, у 1970–2010 роках зупинилася на рівні 10–20%, тоді як для дітей із батьками у верхньому кластері вона зросла від 40% до 80%. Іншими словами, дохід батьків став майже абсолютним провідником доступу до університету.
Про важливість освіти додатково тут: https://t.me/Konkretyka/913

По-друге, така концентрація капіталу може нести загрозу демократії (якщо громадянське суспільство не буде свідомим). Тут одразу спадають на думку реформи Салона в Афінській республіці, про значимість яких писали економісти Робінсон та Аджемоглу у своїй книзі «Вузький коридор». Нагадаю, ці реформи були покликані створити баланс між більш та менш заможними афінянами. В результаті, Салон заклав принципи демократичного устрою, які були вдосконалені вже у наш час.

То що, розкулачимо? В економіці немає простих рішень, тому автори «Principles of Economics» зазначають (с. 417):

(...) Деякі програми перерозподілу доходів чи багатства можуть вплинути на стимули як на ринках праці, так і на ринках капіталу. Уряди мають зважати на ці проблеми (...).

Тобто до всього варто підходити обережно, хоча будь-якого свідомого громадянина не може не тривожити концентрація інструментів впливу на суспільство в одних руках.
Читайте Пікетті і не вірте у казки про “неомарксистів” серед економістів зі світовим ім'ям…