Бізнес vs Держава. Серіал на вихідні. Минулого разу ми говор | Konkretyka
Бізнес vs Держава. Серіал на вихідні.
Минулого разу ми говорили про провали ринку, де умовним прикладом виступала одна корейська дорама: https://t.me/Konkretyka/933
Цього разу на огляд пропоную серіал «Billions», і єдина причина, чому я вечорами дивився перший сезон, це цікаве протистояння між образом бізнесу та держави. На відміну від книг економістів - «Бюрократія» Людвіга фон Мізеса, де чиновники це зло, або робіт Карла Маркса, де всі підприємці - зло, цей серіал не робить жодну зі сторін добром чи злом. Навпаки, він показує глибшу проблематику всієї системи.
Невелика примітка: Ліві економісти чи школи, до яких відносять такі імена, як Кейнс, Пікетті, Стігліц та низку інших, ніколи не виступали проти підприємців - саме це намагаються постійно приписати чи інтерпретувати з їхніх цитат, вирваних з контексту, прихильники правих ідей. Те саме, звісно, можна застосувати й до лівих, які зображають Мілтона Фрідмана абсолютним поборником ідеї прибрати державу з економіки, хоча саме його критика австрійської школи (крайньо права ідея) є однією з найбільш змістовних.
Повернімося до серіалу, або коротка передісторія: головними героями є голова хедж-фонду Аксельрод, який “трохи” схематозить, та прокурор Роудс, теж “трохи” нечистий на руку. Нижче я наведу кілька цитат, які, можна сказати, є мотивами героїв, і ще декілька цікавинок, які покажуть, що все це ще складніше, ніж здається на перший погляд.
Як виправдовує себе Аксельрод (бізнес). У 6 серії в одному з діалогів він сказав: «Я не робив нічого, чого б не робили у цьому бізнесі всі інші. Я просто робив це краще».
Примітка: Він має на увазі інсайдерську інформацію, яку використовують фонди на фондовій біржі.
Як мотивує свої дії прокурор Роудс (держава). В 7 серії: «Уяви собі трудяг, звичайних погодинних робітників, які щоденно встають з ліжка заради сім'ї. Ці люди повірили в американську обіцянку: працюй більше, і отримай те, що заслужив, відкладай гроші й нехай вони ростуть. Іди на пенсію, коли стане вистачати на життя. Нас всіх запевняли, що гральна дошка плоска, але ми обидва знаємо, що вона нагадує стіл для гри, (…) і Бобі Аксельрод це той, хто підпилює ніжки столу. Кожен долар, який він заробляє брехнею, (…) вкрадений в тих, хто його заробив чесно.
Серіал вміло балансує з емпатією, показуючи обидва боки спочатку з хорошої сторони, а потім - з поганої. «Бізнес» жертвує гроші на благодійність, «держава» відстоює рівні правила для всіх.
Та щойно у героя з боку держави до справи проти Акса замішуються власні емоції та амбіції, закон більше не є його єдиним рушієм. Майже те саме відбувається і з героєм Аксом, і серіал показує, як він поступово стає свого роду монстром.
«Billions» піднімає важливе питання: Чи існує рівність у нашому суспільстві? Чи все-таки хтось “рівніший”? Якщо дивитися на головних героїв, історія стає досить простою (як мінімум в 1 сезоні, інші сезони дивитись не планую): в чиїх руках гроші або державна влада, ті й “рівніші”.
Фрідріх фон Хаєк у своїй роботі «Шлях до кріпацтва» писав, що розширення держави призведе до втрати свободи. Тома Пікетті, своєю чергою, у книзі «Капітал у XXI столітті» зазначає, що зростання частки найбагатших верств у національному доході теж може нести загрозу демократії. В цьому серіалі, на мій суб'єктивний погляд, вдало показано, що це той випадок, коли загрозу несуть обидві сторони.
Що може виступити балансом? Я сказав би, що активне та відповідальне громадянське суспільство. Ще з реформ афінського реформатора Салона нам відомо, що влада повинна бути децентралізована. А значить громадяни повинні бути більш освіченими (людський капітал), щоб протистояти і блудливій бюрократії, і великому бізнесу (не плутати з олігархами), який теж не проти стати “рівнішим” за всіх інших.
Завершити хочу простою думкою: в економіці не буває нічого простого. Не можна просто податковими ставками, рівнем державних витрат, регуляціями чи дерегуляціями досягти успіху. Бо ключовий інгредієнт цього салату, якими розкидаються ЗМІ чи блогери, є соус: свідомий громадянин.
