В мене є одна згубна звичка - раз на декілька днів моніторити | Кунівермаг

В мене є одна згубна звичка - раз на декілька днів моніторити по соцмережах окуповані території. Сказати, що кожен раз я занурююсь у все глибший стан ахую - не сказати нічого. Я ненавиджу кацапів, білорусів та інше схоже біосміття але, мабуть, наших сепарів - ненавиджу ще сильніше. Мені не зрозуміти, як можуть люди (молоді та старі) з якогось задроченого (перепрошую) Лисичанська стояти на фоні знищених своїх же домівок і «плачучи від щастя дякувати» йобаним асвабаділєм.

«Ми ждалі вас с 2014 года»

Таку фразу на якомусь пропагандонському відео сказала абсолютно молода дівчина, яка в тому ж 14 році вірогідно ще вчилася читати Буквар. Наш український Буквар.

І я вже не дивуюся тим відбитим мешканцям дирявих республік, але, блять, люди які всі ці роки жили на наших територіях та бачили весь той піздєц - виявляється тільки й мріяли, щоб відчути це все на собі (а по факту получилося в разів 10 потужніше).

А ще прочитав блог однієї госпіталь‘єрки, яка після бойових дій в Київській області відправилась в Луганську область і в черговий раз переконався, що наша Україна - дуже різноманітна держава. Точніше люди такі - одні повні світлих думок, а інші не дозволять води напитися з колодця, бо бачать в тобі фашиста, який 8 років данбіт бімбас.

Фільтраційні заходи та перевірку населення потрібно починати робити вже зараз, бо їбанутися з ким ми весь цей час жили та з ким ще точно прийдеться жити в одній країні. Як би це кардинально не звучало.