Геніяльний художнику! Ти, що бачиш не тільки співвідношення барв, точну форму, світло і тінь. Ти, що вгадуєш суть. Ти, що знаєш джерела й причини. Ти, що маєш натхненний і виснажливий дар прозрінь. Коли б ти захотів змалювати мене в цю хвилину, пензель твій мимоволі оточив би сяйвом мене. Променіли б вуста. Променіли б очі і руки. Стало б німбом сліпучим волосся моє осяйне. Не від святості, ні! О, яка у грішної святість? Я кохаю. Я марю в озарінному морі ночей... Я сповідую віру, у якій оточують німбом не святих, не пророків, а просто щасливих людей. Ліна Костенко Олег Шупляк 306 viewsedited 14:47