РУАН
Жанну д'Арк спалили в Руані,
"Мені шкоде тебе, Руане!" -
це останні її слова.
...А світ чадить. А світ уже не білий.
А ти така, хоч прикладай до ран.
Голубко Жанно, дух неозлобілий,—
«Руан, Руан! Шкода тебе, Руан!»
Руан, Руан.- Така висока вежа.
Красиве місто, що і говорить..
Руан, Руан, на площі ж не пожежа,—
людину палять, бачиш, як горить?
Ти бачиш, ти! Ти ніздрі роздуваєш,
ти товпишся, ти в захваті закляк:
як мучиться!., і корчиться!., буває ж...
і стогне, стогне!..— а ти ж думав як?
Це боляче. Це тяжко. Це смертельно:
Для цеї муки тіло заслабе.
Ну, кат — це кат, вогонь розвів ретельно.
А хто, Руане, хто примушував тебе?!
А втім, чого ж. Все так, на кожнім кроці.
Останнє в світі враження Христа:
як той жовнір змочив ту губку в оцті
і ткнув її розп'ятому в уста.
Вітаю вас. Оплакую вас, люди.
Горю вогнем у вашу темноту.
Спасибі вам за наклепи й огуди,
за галас ваш і вашу німоту.
продовження в коментарях
Читай поезію Ліни Костенко
