Я дуже тяжко Вами відболіла
Це все було як марення, як сон
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли міражі
І як ми будем, як тепер ми будем?!
такі вже рідні і такі чужі.
Ця казка днів — вона була недовгою,
Цей світлий сон — пішов без вороття,
Це тихе сяйво над моєю долею —
воно лишилось на усе життя.
michael & inessa garmash
