Ліна Костенко

2022-07-10 12:56:51 Сама пішла світ за очі – аби
знайти від тебе крихту порятунку.
Мої думки, як дикі голуби,
в полях шукали синього притулку.
Сама втекла в сніги, у глухомань,
щоб віднайти душевну рівновагу.
І віднайшла – гірку печаль світань.
І п'ю, немов невиброджену брагу.
І жду якогось чуда із чудес.
Читаю ніч, немов би чорну книгу.
Якщо кохаєш – знайдеш без адрес
оцю хатину за морями снігу. Відкрити / Коментувати

2022-07-09 20:47:08 Нахиляюсь у тиші над віршем,
ніби мати над немовлям.
Добрий день, мій хороший, вір же,
вір губам моїм і словам.
Вір, що я тебе не помічу,
коли в груди ввійдеш крадькома.
Вір, я злого тобі не зичу
в мене ж зла за душею нема?
Вір же, викоханий в любові,
що заловлений під абажур,
ти в ночах нахопився на повені
карооких юначих зажур.
Хай на очі впаде золотаве
Слово. Ніби зоря, упаде.
З хвилі скинеться і плавниками
в груди вдарить і в горло ввійде.
Слово, слово, достиглий смут мій.
Слово, слово. Вечірній див.
Не заради осмут осудних,
не для буднів. Не для надій.

Віктор Зарецький
Василь Стус Відкрити / Коментувати

2022-07-09 16:34:41 Життя - як вокзал.
Хтось приїжджає,
хтось від'їжджає.
Поцілунки і рани,
клунки і чемодани,
слова і фрази -
все разом.

Хто їде в м'якому.
Хто - у плацкартному.
Хто - в комбінованому.
Хто - в загратованому.

Квадрати - грати,
залізні рамки, -
можна зорями
грати в дамки.

А дехто - зайцем.

Зупинки.
Аварії.
Перон.
Гучномовці.
Зали чекання.
Карти.
Вагони - партії.
Вагони - службовці.
Вагони - аристократи.
Люстра -
електрична сестра орхідей.
Черга. Буфет. Каси.

А не можна так, щоб для всіх людей -
вагони першого класу?

Jeff Rowland Відкрити / Коментувати

2022-07-09 10:35:13 Світ надзвичайно широкий
має укладисті далі.
Від того і перші кроки
майже завжди невдалі.
Безпомічні вірші перші.
Нещасне перше кохання.
Немає ніяких звершень,
а тільки одні поривання.
А потім проходять роки,
з’являється стримана сила.
Поглянеш – а перші кроки
вже й пилом давно притрусило.
І смішно тобі, й сердито,
і ти забуваєш часто:
для того щоб добре ходити,
раз десять треба упасти.

Ilya Rashap Відкрити / Коментувати

2022-07-08 20:22:12 Сьогодні хочемо познайомити вас із проєктом @ukraine_history

Мета проєкту - популяризація історії України за допомогою унікальних історичних світлин та цікавих статей, які роз'яснюють різноманітні міфи та порушують важливі історичні й політичні питання.

Підписуйтеся на @ukraine_history, там справді цікаво! Відкрити / Коментувати

2022-07-08 20:21:59 На все є час — на самоту і вірші
В безсонну ніч осінньої сльоти,
На гіркоту безмірних перебільшень
І справедливу жорсткість прямоти.

Simon Berger Відкрити / Коментувати

2022-07-08 17:03:00 Усе моє, все зветься Україна
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

Олег Шупляк Відкрити / Коментувати

2022-07-08 08:03:00 Я хочу знати, любиш ти мене,
чи це вже сон, який уже не сниться?
Моєї долі пекло потайне,
моя сама від себе таємниця!

Чи ти за мене душу віддаси,
чи розміняєш суєтно і дрібно?
Краса – і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.

Чи, може, в цім калейдоскопі літ,
де все нещадно звичне і щоденне,
ти просто мені дивишся услід
і трохи любиш сни свої про мене?

Майстерня Треті Півні Відкрити / Коментувати

2022-07-07 09:27:37 Чомусь згадались ночі на Купала...
Зірками ніч висока накрапала.
Бездонне небо і безмежний світ,
а нам всього по вісімнадцять літ.

Такі несмілі, ще тремтять вуста.
Отак до ранку — ніч і висота.

А ще згадалось — колесо вогненне
з гори в долину котиться проз мене.
Обкручене соломою, летить
палахтить на вітрі, палахтить!
І, розгубивши іскри увсібіч,
обвуглене, заточується в ніч...

А вже дівчата в плахтах, у намисті,
вінки пускають за водою вниз.
А вже гадають, хто кому до мислі,
а хлопці зносять до багаття хмиз.

Пливуть вінки, і мій пливе, не тоне.
А серце ще таке безоборонне,
таким співаю срібним голоском!..
Чорти знімають зорі рогачами...
Вінок пливе, зникає за ночами...
Чи десь його прибило між корчами,
чи десь лежить, примулений піском?..

А потім —як зламалося весло.
І підхопило душу, й понесло,
і закрутило у такому вирі!..
Було б тоді й спинитися літам.
Душа летить в дитинство, як у вирій,
бо їй на світі тепло тільки там.

"Маруся Чурай" Відкрити / Коментувати

2022-07-06 20:00:01 Цікавить культура та історія України? Тоді тобі сюди...

Його автори досліджують нашу історію та публікують на каналі старі світлини, мапи, газети, журнали тощо. І не просто, а з поясненням, що то таке і що воно значить. Адже побачити мало — варто ще й зрозуміти.

Переходь за посиланням та відкрий для себе нову та цікаву Україну! Відкрити / Коментувати