Тій, хто щаслива серед матерів, Хто не знає нічого про розпа | Contra spem spero

Тій, хто щаслива серед матерів,
Хто не знає нічого про розпач лікарень дитячих.
Та ніхто їй сказати вголос не заборонив:
Люба сестро, я тебе чую.
Люба сестро, я тебе бачу.
Тій, хто ніколи не чула сирен,
Не ховалась в підвалах, глухих до жіночого плачу,
Щоб почути- не треба радарів, не треба антен.
Люба сестро, я тебе чую.
Люба сестро, я тебе бачу.
Тій, хто не знає, як це - болить,
Хто не знає нестачі сліз, почуттів нестачі.
Не боронить ніхто сказати у будь-яку мить:
Люба сестро, я тебе чую.
Люба сестро, я тебе бачу.
Та , хто не знатиме холоду днів,
Коли марно зігрітись від чашки із чаєм гарячим,
Промовляє крізь морок, крізь розпач, крізь біль і крізь гнів:
Люба сестро, я тебе чую.
Люба сестро, я тебе бачу.
Ту, хто не знала виламувань рук,
Мрій, роздертих на шмаття під гавкіт собачий,
Не зупинить ніхто, вона вистрілить перша на звук.
Люба сестро, я тебе чую.
Люба сестро, я тебе бачу.

(с) Людмила Горова