#військовийщоденник 18.12.2022 Спочатку трошки про події, а п | Contra spem spero

#військовийщоденник 18.12.2022

Спочатку трошки про події, а потім вже міркування.

У Національному відборі на Євробачення переміг гурт Tvorchi. Кажуть, саме Євробачення (яке Україна виграла цього року) пройде в ісконно українському місті Ліверпуль)))).

***

За приблизними підрахунками, сума збитків, яку зазнало місто Миколаїв з початку повномасштабного вторгення сягає 852 мільйони євро. Це тільки місто.

***

Ми почали збивати крилаті ракети з кулеметів - зокрема так була збита бійцем територіальної оборони ракета, що летіла на Київ. Ще трошки школярі рогатками їх почнуть збивать .

***

Морем продовжує виносити на берег міни. В принципі за попередніми підрахунками на розмінування території України піде десь 10 років. Оце згадую, скільки років ще після Другої світової люди раптово підривались на снарядах.

***
А тепер міркування (необов'язкова програма).

Щось останнім часом трошки занурилась в тему Першої Світової. Не питайте нащо. Переконатися, що нічого не міняється, окрім виконавців головних ролей? В тому, що історія нікого нічому не вчить? Не знаю. Але вже навіть реготала моментами від "впізнання".

Так само "ніхто не хотів воювати". Так само всі планували бути вдома до Різдва (все "дуже швидко закінчиться"), так само почалося все не раптом - тобто це "раптом" зріло не дні, не тижні, навіть не місяці і його в принципі можна було передбачити.

Ультиматум, який Австрія висунула Сербії після вбивства Франца Фердінанда - ну практично викопана "демілітаризація і денаціфікація".

А трагедія Бельгії (нарешті стала більш зрозумілою доля Еркюля Пуаро), коли Німеччина каже:

- Бєльгія, ми перейдомо ваш кордон і з вашої території будемо воювати з Францією, інакше Франція порушить ваш суверенітет та кордони, щоб піти воювати з нами. А це ж неподобство! А потім, як ми переможемо, ми звичайно, підемо з вашої території. Канєшна канєшна! (Єслі ми дадім заднюю, заднюю нікто не дасть (с)).
Бєльгія, у якої і армії толком не було, раптом відмовила. І ясно, що їх там перемололи дуже рясно(.

Але не буду вас втомлювати, бо нам і реальності вистачає, тільки от про смішне. Пішу сестрі:

- Уявляєш, Австрія у 1914 році оголосила Сербії війну в телеграмі!

Отримую відповідь через кілька хвилин:

- Я тут хвилин п'ять намагалась зрозуміти, звідки у Австрії Телеграм в 1914 році...

***
Але я хотіла насправді, про інше поговорити. Далі в чат входе експерт Сонечко з виключно власною думкою і дикими фантазіями.

Я міркувала над тим, що світ після Першої Світової змінився значно кардинальніше, аніж після Другої (ну то якщо не брати до уваги, що в принципі Друга Світова певним чином була продовженням Першої - "я нє договоріла!").

І ось я думаю, що ця війна теж така. Дуже каркаломна. Просто багато що ще важко осягнути. Наприклад, те, як люди долають зараз відстань між точкою А до точки Б. Раніше було потрібно приїхати в аеропорт, сісти в літак і через годин 3-6 вже бути на місці. Тепер це займає дня три чотири, в кращому випадку добу, але "літаком, поїздом, автомобілем", а потім ще на конях чи пішки (про коней поки що жарт).

І ось я думаю, що це стало зараз більше схоже на "як раніше", коли подорож була дуже серйозним заходом, до якої готувалися довго, їхали теж довго, а коли приїздили, то мінімум на кілька місяців, бо інакше який сенс проходити випробування самої подорожі.

Ото знаєте, коли подорожували з величезними валізами і купою багажу, бо невідомо як надовго, а хочеться скрізь почуватися комфортно "як удома". Сомерсет Моем, здається, окрім величезного багажу возив з собою навіть гумову ванну. Бо куди б не занесло, а чистим бути треба.

Так, нам здається, що "після війни" все швидко прийде в норму. Я не знаю. Можливо. Дуже хотілося б. Але поки що відчуття того, що людей "просять" бути ближче до землі, уважнішими до того, що їх оточує тут і зараз, а не нестися на перший ліпший відблиск десь вдалині. Просто тому, що можеш собі дозволити нестися. І ось цю можливість трохи прикрутили. Типу, давай ти спочатку подивишься і по-справжньому побачиш ну хоча б кульбаби у своєму дворі. А, потім і до Сікстінської капели можна переходити.