Коли стається чергова Вінниця, у мене терпне все - і в першу чергу терпнуть слова...
Коли стається знову Миколаїв, у мене бракне дихання - а за ним бракне слів.
А я ж письменниця...
Письменниця без слів...
Їх у мене відбирають московити-андрофаги, які живцем пожирають мій народ.
Земле моя рідна! Розступися і поглинь ту нечисть!
Небеса мої рідні, розвергніться блискавками і випаліть ту пошесть!
Народе мій рідний! Дозрівай, куйся, гартуйся скоріше в українців. Скоріше, народе. Занадто довго ми не ставали українцями - звідси такі страшні випробування: екзамени й заліки з пекла.
