Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду Укра | Правові позиції Верховного суду

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Відмовляючи у відкритті провадження у справах про встановлення юридичних фактів з підстав передбачених ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суди повинні зазначати та встановлювати, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, та між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним.

Такий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, постанова від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19, від 28 квітня 2021 року у справі №520/19532/19, від 14 вересня 2022 року у справі №755/17019/21.