Правові позиції Верховного суду

2023-06-06 14:49:43 Отже, є змога закупити 1000 FPV по 18 255 грн за штуку. Це дрони зі збільшеною дальністю/вантажопідйомінстю відносно тих, які ми купували на самому початку.

Відповідно, сума збору 18 255 000 грн.

Назвати цю партію пропоную KAKHOVKA. Гадаю, усі розуміють, чому.

Монобанка https://send.monobank.ua/jar/8vj16En3oF

Карта банки 5375411206138328

Приват 5168745030910761

Немає іншого способу відплати росіянам, аніж їх вбивати.
Саме на це і будуть працювати ваші кошти.

Відео ілюстративне із раніше закупленими дронами. Відкрити / Коментувати

2023-06-01 11:17:36 ПОСТАНОВА ВС від 22 вересня 2020 року Справа № 918/631/19

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17). Відкрити / Коментувати

2023-05-30 15:13:29 Постанова ВП ВС від 06.10.2021 у справі № 9901/26/21 «73. При цьому законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Одним із завдань таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч волі та інтересам) адресатів індивідуальних актів, зокрема як у цій справі - застосування обмежувальних заходів. Це досягається законодавчо встановленими обмеженнями, які є пропорційними переслідуваній меті». Відкрити / Коментувати

2023-05-30 15:07:46 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.04.2020 у справі №727/8819/16-а зазначила, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду – його акт індивідуальної дії. Відкрити / Коментувати

2023-05-30 15:07:46 У випадку ж якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних відносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №911/488/18). Відкрити / Коментувати

2023-05-30 15:05:55 Постанова ВП ВС від 14.03.2018 по справі № 9901/22/17 – «Конституційне право на доступ до правосуддя не є безмежним. Метою суду (правосуддя) є захист порушених прав, свобод та інтересів, належних безпосередньо особі, яка звертається за захистом (її суб’єктивних прав). Тому заінтересована особа має довести (а суд — встановити), що позивачеві належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб’єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято, або прав, свобод та інтересів якої це рішення (індивідуальний акт) стосується. Якщо позивач не є учасником (суб’єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оскаржуваного рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, таке рішення, відповідно, не породжує для позивача й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом». Відкрити / Коментувати

2023-05-24 13:23:11 14. У постанові Верховного суду від 31.01.2023 у справі № 540/1245/20 (№ в ЄДРСР 108696350), «Суд підкреслює, що згідно вимог абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону №877-V у звернені фізичної особи має бути зазначено, у який спосіб і яке саме право заявника було порушено. Саме ці порушення згодом і визначають предмет перевірки. У протилежному випадку будь-яке звернення може бути використане як підстава для перевірки, що призведе до нівелювання правових гарантій суб`єктів господарювання від втручання в господарську діяльність». Відкрити / Коментувати

2023-05-19 11:40:33 Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав.
ПОСТАНОВА 27 КВІТНЯ 2023 РОКУ СПРАВА № 206/5339/19 ПРОВАДЖЕННЯ № 51-2383КМ22 ВЕРХОВНИЙ СУД КОЛЕГІЄЮ СУДДІВ ПЕРШОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ
14. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
15. Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав.
16. Оцінка доказів є прерогативою виключно суду першої інстанції, у передбачених законом випадках - й суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і при перегляді судових рішень у касаційному порядку виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, не вдаючись до переоцінки доказів. Відтак доводи у касаційних скаргах сторони захисту про невідповідність викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам справи, які фактично зводяться до надання власної оцінки дослідженим у справі доказам, відмінної від їх оцінки судом, не узгоджуються із вищевикладеними положеннями кримінального процесуального закону та не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/110569410 Відкрити / Коментувати

2023-05-19 11:38:41 Верховним судом надано неодноразові висновки, що до сплати судового збору у випадку відсутності бюджетного фінансування.

Постанова КАС ВС від 17.04.2018 у справі № 822/2306/16 (№ в ЄДРСР 73486923) - Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють контролюючий орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Постанова КАС ВС від 17.04.2018 у справі № 820/11249/15 (№ в ЄДРСР 73486991) - Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють контролюючий орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Постанова КАС ВС від 03.04.2018 у справі № 814/2528/16 (№ в ЄДРСР 73194496) - Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору. Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють контролюючий орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Постанова КАС ВС від 03.04.2018 у справі № 826/2222/16 (№ в ЄДРСР 73194499) - Доводи заявника щодо відстрочення сплати судового збору не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору. Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють контролюючий орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній в ухвалах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №813/2658/18, від 02.03.2020 у справі №826/13938/18. Відкрити / Коментувати

2023-05-12 15:53:05 Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою
від 26 січня 2023 року у справі № 442/5855/21

Щодо меж реалізації права подружжя на поділ майна, що є об`єктом їх спільної сумісної власності

ОЦІНКА СУДУ

Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У цій справі встановлено, що на момент звернення позивача до суду з позовом про поділ майна подружжя на виконані у ВДВС знаходилось виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 коштів і на спірне майно державним виконавцем накладено арешт.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, яким за позивачем визнано право власності на 3/4 частки житлового будинку, апеляційний суд, врахувавши відсутність фактичного спору між подружжям про поділ майна, подання позову після відкриття виконавчого провадження та наявність невиконаного ОСОБА_2 рішення суду про стягнення боргу на користь ОСОБА_3, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

Верховний Суд не заперечує презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а також права подружжя на поділ майна, що є об`єктом їх спільної сумісної власності, але звертає увагу, що реалізація цього права не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин за їх участю. Відкрити / Коментувати