​​День номер один. Похідний. Ранній як і завжди підйом був на | Йдемо пройдемось

​​День номер один. Похідний.
Ранній як і завжди підйом був на диво легкий та приємний, не дивлячись на те, що дорога з Луцька і до місця ночівлі зайняла 26 годин.
Ніч пройшла із чудовим краєвидом на місто Олюлюденіз, що є офіційним початком маршруту.
Погода максимально приємна, сонце заховано хмарами, що під час підйому дуже доречно, йдеться не важко, ноги з кожним кроком пригадують як це.
Після підйому на гору, був звичайно спуск, куди ж без цього, проходив він часто дворами людей, які радо підказували дорогу.
Люди взагалі, такі ж як і в розповідях, доброзичливі та щирі, ну принаймні на даному етапі так точно.
Мінімальний відрізок на сьогодні, був дійти до села Кабак, що ми власне і зробили. Правда із всього відрізку до нього, більшість проходить асфальтом, не знаю як кому, а мене він завжди не дуже тішить в якості треку.
В Кабаку, на пляжі кемпитись заборонено, тому ми пішли далі, до пляжу Paradise beach. Попутно нас підганяв такий собі шикарний дощ, який погіршував стан треку, + ми йшли в сандалях (source) бо 10 км по асфальту йти в твердих черевиках, це пекло.
На пляжі було багато людей, і це маже всі люди з України, інколи відчуття, що ти десь на драгобраті чи Говерлі. Поряд цього пляжу, є місцеве кафе, де ми дуже ситно повечеряли, послухали купу українських пісень під гітару, і пішли до сну.
Завтра, нас чекає новий день, новий відрізок маршруту, ну і вас теж, тих хто це читає.
#лікійка2021