Угоди з Росією не варті паперу, на якому вони написані, і ніко | Левченко

Угоди з Росією не варті паперу, на якому вони написані, і ніколи не ведуть ні до чого хорошого.

Сьогодні, 22 липня, у Стамбулі було підписано угоду між Туреччиною, Росією та Україною за посередництва ООН про операцію з вивезення українського зерна через порти Одеси, Чорноморська і Южного.

Підписання цієї угоди створює небезпечний прецедент, коли представники України фактично сідають за стіл переговорів із державою-терористом до її розгрому і вигнання з території нашої країни. І не треба розповідати, що офіційного спільного підписання не було, адже суть очевидна.

Багатьма західними політиками (на кшталт Макрона) це буде оцінюватися як початок деескалації та підстава для зменшення допомоги нам зброєю.

Відвертою неправдою є сьогоднішня теза окремих "діячів" про те, що нібито "Україна не підписала угоди з Росією", адже у перших двох її пунктах чітко вказано, що це багатостороння угода й її сторонами є Туреччина, Росія і Україна (саме в такому порядку), отже - Україна і Росія таки підписали угоду, не важливо, чи стоять підписи представників сторін на одному аркуші, чи на різних.

ВАЖЛИВО: зміст цієї так званої "хлібної угоди" передбачає зобов'язання України розмінувати води перед своїми морськими портами, однак Росія не бере на себе зобов'язання не атакувати ці портові міста та відповідні узбережжя (не чіпати обіцяють лише портові споруди).

Тобто фактично Росія цією угодою добивається кількох своїх проміжних цілей: примушує Україну сісти за стіл переговорів та створює враження в очах світового співтовариства, що почався процес "деескалації", а також добивається розмінування портів і створення, таким чином, умов для висадки морського десанту на відповідних узбережжях. Останнє не означає, що така висадка безумовно станеться, але загроза цього очевидно зростає.

Влада України мала б займати більш жорстку позицію по відстоюванню національних інтересів у питанні експорту збіжжя.

Не Україна, а виключно російський імперіалізм несе відповідальність за потенційний дефіцит продовольства на світових ринках. Тому на нього, а не на нас мали б тиснути зацікавлені країни колективного Заходу та глобального Півдня.

США, ЄС та Туреччина мають достатні військово-морські потужності, щоб забезпечити конвоювання торгових суден із зерном, а також достатньо важелів ще незапроваджених санкцій, якими можна було б змусити Росію піти на всі ті самі поступки у односторонньому порядку.

При цьому Україна мала б вимагати захисту наших портів флотом західних зацікавлених держав увесь час, поки звідти вивозиться збіжжя.

Наша партія людей праці Народовладдя вже застерігала проти укладення подібних угод із Росією, наголошуючи на тому, що поступки терористам заохочують терор: t.me/levchenko_ua/3551

Ми вимагаємо:

оприлюднення повного тексту всіх документів, підписаних у Стамбулі в межах поточних переговорів;
припинення будь-яких переговорів із державою-терористом Росією до вигнання російських загарбників із усіх окупованих територій;
здійснення економічної політики, спрямованої не на подальше збагачення 1% найбагатших громадян, а на мобілізацію всіх ресурсів країни для Перемоги на фронті та забезпечення гідного життєвого рівня українського народу в тилу (про зміст цих заходів йдеться у заяві вище за посиланням ).

P. S. Якщо Ви погоджуєтеся з нами, долучайтеся! (заповнюйте анкету прихильника: narodovladdia.com/join)