Замість Венедіктової – друг Єрмака. Заміну Генпрокурора найточ | Левченко
Замість Венедіктової – друг Єрмака. Заміну Генпрокурора найточніше характеризує народне прислів’я: «поміняли шило на мило».
Сьогодні Верховна Рада призначила нардепа від «слуг» Андрія Костіна Генеральним прокурором. Це – давній друг і кум Єрмака. Він був депутатом Одеської міської ради від «Народного фронту» у 2010-2015 роках, у 2019 році пройшов до Верховної Ради за списками «Слуги народу», а після того, як Венедіктова очолила ДБР, замість неї став керівником парламентського комітету з питань правової політики.
У минулому році Костін подав свою кандидатуру на керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Але представники авторитетних антикорупційних громадських організацій, які аналізували кандидатури претендентів на цю посаду, визнали його кандидатуру недоброчесною за цілою низкою критеріїв (детальніше про це тут: https://www.pravda.com.ua/cdn/graphics/2021/negidni_ocholyty_sap). Відтак Костін так і не став керівником САП – він не отримав достатню кількість голосів конкурсної комісії, зокрема проти нього голосували всі міжнародні експерти, які були в цій комісії.
Насправді недовіра до цієї особи з боку авторитетних міжнародних експертів та інститутів громадянського суспільства є дуже показовою. І дуже шкода, що над цим питанням, яке безпосередньо пов’язане із міжнародною підтримкою України, не задумалися народні депутати перед голосуванням за Костіна на посаду Генпрокурора, враховуючи наскільки важливою сьогодні є для України підтримка наших союзників.
А ще у ході конкурсу на керівника САП до Костіна були питання щодо того, що він є кумом Єрмака, і що у 2015 та 2018 роках він їздив до тимчасово окупованого Криму. Щодо поїздки на окупований півострів Костін зазначив, що їздив нібито до свого сімейного лікаря, і що «абсолютно в цьому нічого проблемного не бачить», а щодо Єрмака заявив: «кумівство у нас у законодавстві не закріплено прямо». Як бачимо, пояснення м’яко кажучи доволі непереконливі, і вони явно не переконали міжнародних експертів, які тоді «зрізали» кандидатуру кума Єрмака.
А тим, що фаворит Офісу Президента тоді не переміг у конкурсі на керівника САП, можна зрештою пояснити, чому надалі цей багатостраждальний конкурс, який супроводжувався численними скандалами, завдяки явному саботажу підконтрольних владі членів конкурсної комісії на тривалий час «завис у повітрі», і епопея з призначенням нового керівника САП ще остаточно не завершилась і нині. Але сам Костін таки отримав іншу високу державну посаду, але вже без жодного конкурсу – завдяки голосуванню Верховній Раді.
Партія людей праці Народовладдя в черговий раз наголошує на тому, що на керівні державні посади мають призначатися лише ті, хто: не матимуть за собою шлейфу ЖОДНИХ корупційних скандалів чи «темних плям» у біографії; не будуть пов’язаними із жодними олігархічними групами впливу; відповідатимуть критеріям професіоналізму та доброчесності; замість пустих обіцянок пропонуватимуть конкретну програму дій на посаді, зокрема щодо очищення від корупціонерів, якісного оновлення та системного посилення ефективності роботи органів, на керівництво якими претендують; матимуть підтримку і авторитет серед активної громадськості та загалом українського суспільства.
