Обов’язок захищати Вітчизну і нові статті Кримінального кодекс | Правовий Ракурс - Україна

Обов’язок захищати Вітчизну і нові статті Кримінального кодексу

Науково-практичний коментар нових статей Кримінального кодексу Українив умовах воєнного стану – у блозі знаного юриста Миколи ХАВРОНЮКА на "Ракурсі".

Говорячи про співвідношення ст. 43-1 КК і п. 22 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» КК, слід виходити з того, що Закон від 15 березня 2022 р. №2124-IX регулює ті самі правові відносини, що і Закон «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» від 3 березня 2022 р. №2114-IX. Але оскільки перший з названих законів прийнятий та став чинним пізніше і регламентує відповідні питання більш широко і детально, то ним фактично скасовано положення другого з названих законів, які з 21 березня 2022 р. не підлягають застосуванню.

Цивільні особи не несуть кримінальної відповідальності за застосування вогнепальної зброї проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, якщо така зброя застосована відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України».

З урахуванням положень статей 1 і 4 вказаного Закону визначені умови, за яких діяння (застосування цивільними особами зброї) не визнається кримінальним правопорушенням:

1) суб’єкт – спеціальний («цивільні особи» – громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України);

2) діяння – застосування вогнепальної зброї проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України;

3) обстановка – у період дії воєнного стану, під час участі у відсічі та стримуванні збройної агресії РФ та/або інших держав;

4) знаряддя – власна нагородна зброя, спортивна зброя (пістолети, револьвери, гвинтівки, гладкоствольні рушниці), мисливська нарізна, гладкоствольна чи комбінована зброя та бойові припаси до неї. Згідно зі ст. 3 Протоколу ООН про вогнепальну зброю вогнепальною зброєю є будь-яка переносна ствольна зброя, яка спричинює постріл та призначена або може бути легко пристосована для спричинення пострілу чи прискорення кулі або снаряду за рахунок енергії вибухової речовини, за винятком старовинної вогнепальної зброї або її моделей. Згідно з Інструкцією, затвердженою наказом МВС від 21 серпня 1998 р. №622 «вогнепальна зброя» – це зброя, призначена для ураження цілей снарядами, що одержують спрямований рух у стволі (за допомогою сили тиску газів, які утворюються в результаті згоряння метального заряду) та мають достатню кінетичну енергію для ураження цілі, що знаходиться на визначеній відстані. У Додатку №1 Європейській конвенції з контролю за придбанням та зберіганням вогнепальної зброї приватними особами (ETS № 101) (Україна до Конвенції не приєдналась), є дуже детальне визначення поняття «вогнепальна зброя»;

5) наслідки (шкода) не визначаються, тобто можуть бути будь-якими.

https://racurs.ua/ua/b221-obov-yazok-zahischati-vitchiznu-i-novi-statti-kriminalnogo-kodeksu.html