.

2021-08-29 21:12:26 ​​«Мати» — Хвильового: дзеркальне відбиття «Я (Романтика)»

Читаючи твір, поринаєш у напружену атмосферу Першої світової війни та Російської революції 1917 року на тлі життя маленького міста. Микола Хвильовий передав настрій через побут мешканців та стан природи: жваве зацікавлення змінюється тривожним очікуванням, а опісля – запустінням.

Микола Хвильовий зобразив жах розбрату українців через переживання невеликої родини: матері та двох синів (Остапа та Андрія). Політичні погляди братів кардинально відрізняються. Це творить конфлікт не лише родинний, а й соціальний.

Події у творі транслюються через світосприйняття та почуття матері, котра залишилася самотньою в маленькому містечку. Автор співчуває героїні. Це наштовхнуло мене на думку, що ця новела — дзеркальне відбиття твору «Я (Романтика)», де Хвильовий розкриває драму з боку бійця-чекіста, а не його матері.

Микола Хвильовий творив на зламі століть, тому його манера письма має риси різних стилів: ліризм і деталізація поєднується з різкою зміною подій та відкритим фіналом.

Новела «Мати» сподобається тим, хто любить відчувати себе в гущі подій і проживати кожен рядок, як власний досвід.

Джерела: Хвильовий

Автор: Юлія Заремська
Дизайн: @eighty_one

#тематичний_тиждень
#litera_a_prose Відкрити / Коментувати

2021-08-28 18:30:05 ​​«Замок» Франца Кафки — фінал залишається відкритим

На створення цього роману Кафка витратив майже рік, але в один прекрасний момент припинив його писати. Щобільше, автор виказав бажання, аби усі рукописи було спалено після його смерті. На щастя, гоголівська піроманія не втілилася в життя. Письменник так і не дізнався про те, що «знищений» роман через сто років читатиме Анатолій із загадкової України та безліч інших шанувальників творчості великого іпохондрика Кафки.

Головний герой, на ім’я К., приїжджає у Село, яке підпорядковується Замку. К. має працювати тут землеміром для місцевого графа. Чи не одразу за протагоністом починають стежити, адже він є чужинцем, як для селян, так і для представників Замку. Чиновники не бажають напряму взаємодіяти з К. Головний герой опиняється в психологічній ізоляції від людей, намагаючись, попри все, побороти бюрократію та антипатію з боку місцевих жителів.

У романі можна побачити безліч паралелей із «Процесом» Кафки. «Замок» є одним з класичних творів на тему протистояння людини й бюрократичної державної машини. Конфлікт Франца Кафки із соціальними догмами яскраво проявляється у романі. Адже відчуження від суспільства переслідувало письменника протягом всього життя.

Читати тим, кому не важливо знати фінал, адже тут його відсутність значно прозаїчніша, ніж в артхаусних фільмах. Читати шанувальникам похмурої, повільної літератури без відвертих депресивних рис. Сподобається читачам, які практикували самоізоляцію ще задовго до корони. І не переживайте щодо відсутності фіналу, якщо процес читання для вас важливіший за смак останньої перегорнутої сторінки. 

Джерела: Kafka_Castle

Автор: Анатолій Кузьменко
Дизайн: @eighty_one

#тематичний_тиждень
#litera_a_prose Відкрити / Коментувати

2021-08-26 20:46:40 ​​ Експресіонізм — це течія, яка популяризувалася в першій половині 20 ст. Емоційна та драматична, у мистецтві вона була своєрідною реакцію на Першу світову війну, революційні рухи та насильство. Суб’єктивне бачення, особисті переживання та, переважно, невеселі сюжети заповнювали сторінки літераторів-експресіоністів.

Цього разу ми вже вдруге згадаємо про Франца Кафку та його роман «Замок», продовження якого я ніяк не знайду. Поговоримо ми і про злободенного Бертольда Брехта, поета, театрала та драматурга. Також розкажемо про чергову хвилю ідеологічних протистоянь Хвильового, виражену в одній із його новел.

#litera_a_prose
#тематичний_тиждень Відкрити / Коментувати

2021-08-23 22:34:20 ​​«Голод» Кнута Гамсуна — будні копірайтера

Дещо іронічно писати про голод, тримаючи в роті м’який інжир. Читання ж книги також пройшло в оточенні сиру з лавашем. Зголодніли? Не більше, ніж Кнут Гамсун у 1886 році, коли фрилансери отримували за свою роботу ще менше, ніж зараз. Взагалі Гамсун прожив довге та дуже цікаве життя. Письменник особисто бачився з Гітлером, сидів у в’язниці за нацистські погляди вже після поразки Німеччини у війні. Двічі був одружений та прожив цілих 92 роки. Думаю, така людина просто не здатна написати поганий твір.

Роман «Голод» написано від першої особи. Головний герой — журналіст, який має проблеми з роботою. Попри численні відмови роботодавців, чоловік намагається тримати марку на навіть дає милостиню іншим нужденним, продаючи одяг. Життя головного героя стає все більш маргінальним, після того, як його виганяють із квартири. Фрилансерові доводиться ночувати в лісі. Час від часу його статті друкують, але тих грошей вистачає хіба що на їжу. Теми, про які пише автор, стають усе більш відірваними від реалій читачів. Голодні очі журналіста дивляться на світ крізь викривлену призму.

Чуттєва книга передає не лише емоції автора, але й оцінює зміну світогляду та моралі в людини, яка опинилася в екстремальних умовах. Правдивості роману додає його автобіографічність. Тому, якщо хочете відчувати голод на власному досвіді, не обов’язково перебиратися жити в гуртожиток. На перший раз вистачить і книги Гамсуна.

За стилем текст нагадує менш брутального Генрі Міллера, який також блукав голодний паризькими вулицями. За тематикою дуже схоже на «Злидні Парижа й Лондона» Джорджа Орвелла. Перегукується із «Жерміналем» Еміля Золя. Загалом, роман для тих, хто любить книги про фізичні та психологічні випробування з елементами похмурого реалізму. Обов’язково читати в оточенні голландського сиру та з вірою в завтрашній день.

Джерела: Hamsun

Автор: Анатолій Кузьменко
Дизайн: @eighty_one

#тематичний_тиждень
#litera_a_prose Відкрити / Коментувати

2021-08-22 22:07:24 ​​Томас Майн Рід — вершник із вітром у голові

Пам’ятаю, як у далекому дитинстві злякався радянського фільму «Вершник без голови». Примітивні сцени із мерцем на коні не давали заснути кілька ночей. А корінець однойменного роману Майн Ріда я навіть перевернув зворотнім боком від себе, адже книжкова полиця стояла просто біля ліжка. Наче це могло мене врятувати! Передивитися неприємні сцени з фільму я змусив себе вже в 10-річніму віці. Проте й донині ім’я британського письменника Ріда асоціюється з дитячим страхом.

Попри те, що багато людей вважає Ріда американцем, письменник народився в Північній Ірландії в родині шотландців. Батько майбутнього письменника був пастором та хотів, аби син також став священником, але Рід навіть не зміг закінчити навчання в інституті. У 1839 році 21-річний Майн Рід приплив до Америки. Тут, у Луїзіані, він був вражений тим, як поводились із рабами. Наступні роки Томас працював вчителем та писав оповідання. Саме тоді майбутній романіст познайомився з Едгаром Аланом По — іншою неспокійною письменницькою душею.

У 1846 році Майн Рід добровольцем пішов на війну з Мексикою. Під час битви письменник дістав поранення та залишився на полі бою, адже його прийняли за вбитого. Повернувшись із війни, поранений Рід був у статусі героя та серйозно взявся за романістику. Час від часу читав сторінки своєму оточенню. І якщо Ріда критикували, він ображався та насуплено ховався під ковдрою, апотім істерично їздив верхи протягом днів. Аби спинити це божевілля, друзі вирішили не критикувати працю митця.

Майн Рід уперше отримав великі гроші саме за роман «Вершник без голови», але імпульсивний чоловік скоро знову став банкрутом. Фінансова неграмотність та бойове поранення серйозно зіпсували життя митцю. У 1870 році, уже одружений на вдвічі молодшій дівчині, Рід повернувся в Лондон. Ображений відсутністю увагою до своєї творчості впав у меланхолію. Вміння яскраво передавати власні пригоди не врятувало Томаса Майна Ріда від бідності. Письменник помер невідомим, а цікавість до його творчості з’явилася набагато пізніше. 

Джерела: Rid

Автор: Анатолій Кузьменко
Дизайн: @eighty_one

#тематичний_тиждень
#litera_a_prose Відкрити / Коментувати

2021-08-22 13:47:20 ​​«Степовий вовк» — Германа Гессе

Починаючи читати роман, я очікувала зануритися у важку історію людини, що переживає особистісну кризу, та ця оповідь мене приємно здивувала. Герман Гессе приправив її яскравими образами та усміхненою мудрістю.

Гарі Галлера, головного героя, роздирає суперечність: божественне та звіряче начало ворогують у його свідомості. Персонаж намагається боротися із неконтрольованими потягами його духу, які іменує Степовим вовком. Сутичка двох душ загострюється настільки, що головний герой вирішує вчинити самогубство.

Концепцію фаустівської роздвоєної душі Герман Гессе розвинув та надав їй нових несподіваних трактувань. Відкриваючи в собі нові грані, Гарі Галлер усе більше сповнюється внутрішнім миром та духовно зростає.

У романі «Степовий вовк» та й в інших творах Германа Гессе прослідковується вплив психоаналізу Юнга. Особистість головного героя трансформується в незвичних, некомфортних обставинах.

У творі реальність сплітається із вигадкою, а земні блукання із божественним натхненням. Тому, коли герой перебуває в межовій ситуації, автор вводить елемент фантастичного, а саме «театр тільки для божевільних», де Гарі може змоделювати знакові повороти долі.

На сторінках ви зустрінете Моцарта і джаз, куртизанок і біблійних постатей, буденність і піднесеність. І ця повнота творить у романі єдине ціле.

Джерела: Hermann Hesse

Автор: Юлія Заремська
Дизайн: @eighty_one

#тематичний_тиждень
#litera_a_prose Відкрити / Коментувати

2021-08-20 19:41:59 Команда Litera A в Космос таборі Відкрити / Коментувати