​'Та навіщо та домашня бібліотека, якщо й дому немає?' Ось са | Відкрита Видавчиня

​"Та навіщо та домашня бібліотека, якщо й дому немає?"

Ось саме це я чую, коли кажу, що навіть за тисячі кілометрів від дому збираю книжки.

Рівно рік тому мені довелося виїхати в Івано-Франківськ майже без речей, що й казати за книжки. Півроку я трималася і не купувала улюблені паперові (та нашо, скоро ж  усе закінчиться). Сказати, що це були муки – нічого не сказати.

Я швидко проходила повз книгарень (а згодом взагалі будувала маршрут подалі від них) і не дозволяла собі й думати про те, як пахне нова книжка . Єдиним спасінням була робота у видавництві. У червні того року я вперше взяла в руки паперову "Лотову жінку" Олени Просцевічене.  Далі були нові чудові книжки нашого видавництва.

Але чи може книгочитун-філолог зупинитись на одному видавництві? На жаль (чи на щастя), ні. Півроку я вела перемовини із совістю і своїм статусом ВПО. І все ж програла. Мої полиці почали наповнюватись різними жанрами, авторами, видавництвами.

Нещодавно відкрила для себе Книжкові сили України, де можна продати свої книжки/купити інші, а всі кошти від цього повністю йдуть на потреби ЗСУ. Тому якщо хтось думає, як допомогти нашим захисникам і захисницям та ще й вирішити питання зі свою надто малою/надто великою домашньою бібліотекою, пропоную відвідати цей сайт.

Зараз я дивилюсь на скромні стоси своїх книжок і уявляю як буду пакувати їх додому. Весела буде забава, але чи не в таких моментах щастя? Улюблені книжки і дорога додому...

Знаю, що серед вас є люди, які вимушено залишили свої домівки і минуле життя. Чи купуєте ви паперові книжки? Зберігаєте їх чи ділитесь? Як ставитесь до домашніх бібліотек далеко від рідного дому?

#Катря_пише