Цей стосик книжок можна охрестити першим етапом моєї книжков | Домовик з редакції «Базікало»
Цей стосик книжок можна охрестити першим етапом моєї книжкової українізації!
Ці книги об’єднані однією тематикою, здебільшого політичною. Я їх уявляю деяким зрізом епох: щось накшталт «як впливала країна союзу на пересічних людей, і до чого привели її відголоски і понині», бо тут і про Югославію, і про Грузію, і, нажаль, про Україну. В майбутньому на ці книжки будуть огляди в редакції «Базікала», тому я коротко про них розповім, щоб ви знали, чого тут чекати найближчого часу.
«Кафе “Європа”. Життя після комунізму» Славенки Дракулич — тут про країни Югославії та про наслідки приходу комунізму з огляду на звичайнісіньких, пересічних людей: про звички витрачати гроші, про погляди на європейський добробут, на етнічно-соціалістичний спадок. Можна знайти багато спільного з епохою нульових, яку я ще краєчком зістала.
«Записки кирпатого Мефістофеля» Володимира Винниченка — це книжка, яку ми будемо читати у рамках підготовки до червневого засідання книжкового клубу. Винниченко написав її перед еміграцією, майже до поразки революції, яку очолив… та через головного героя Якуба намагається зрозуміти «нові» форми моралі, сім’ї, відносин, використовуючи автобіографічні відсилки.
«Вони б і мухи не скривдили» Славенки Дракулич — є книга Ханни Арендт про дослідження зла через постать Ейхмана, а це дослідження природи зла через воєнних злочинів у колишній Югославії. Славенка Дракуліч спостерігала за розглядами справ на засіданнях Міжнародного кримінального трибуналу в Гаазі, і теж розмірковувала над питаннями, чому існує зло. А я намагаюся через призму цієї праці теж зрозуміти, чому так виходить, можливо вдасться, але я трохи торможу себе перед початком читання.
«Як Україна втрачала Донбас» Дениса Казанського та Марини Воротинцевої — це велика праця, яка задає питання «чому все склалося саме так?». Тут про історичне дослідження російської експансії, причини та наслідки, загалом, ціле дослідження найболючішої рани. Денис був учасником Тристоронньої контактної групи у Донбасі (як представник Донеччини) у 2020 році, Марина — журналістка з Луганська, так що я думаю, їм є що розказати.
«Неизвестная война. Что произошло в Грузии в августе 2008 года» Олега Панфілова — і це єдина книга на російській мові у цьому списку. Натикнулася на неї, коли шукала попередню, і подумала, що я майже нічого не знаю про інші конфлікти росії, а якщо знаю, то самий мінімум. Вирішила це змінити: наприклад, я не знала, що у Грузії був такий конфлікт. Ця книга теж містить величезне розслідування з аналізом підготовки росією до війни, а також усіх передуючих подій.
Чи було б вам цікаво читати відгуки на ці книжки? Можливо, якась зацікавила найбільше?
На картині є пасхалка! Там зоображена біологічна зброя
