Колись ти станеш лиш спогадом, Лиш сльозами чи посмішкою на | Live & Smile✌️
Колись ти станеш лиш спогадом,
Лиш сльозами чи посмішкою на чужому лиці.
Й не важливо, чи був коронований,
Чи був просто ніким, таким же звичайним як всі.
Але то майбутнє, вхід туди заблоковано,
Ти занадто залежиш від того, що буде…Чи ні?
Ти чекаєш на щось віртуальне, не гарантоване,
Забуваючи про реальне життя, щось хочеш знайти у пітьмі.
Ти копаєшся в собі, шукаєш «чому?» та «для чого?»,
Та ті копачі помирають раніш, ніж курці.
«Охх, як же раніше було…». Фраза знайома?
А що ж то сталося потім? Невже ти й досі вві сні?
То вже минуле, й ти ним зомбований,
Мозок для чогось нового на «off”, то вже як у русні.
Ти хочеш щось виправити? Час вже змарновано…
Тож живи тут і зараз, з аркуша нового все почни.
