Привіт-здрасьтє. Востаннє ми тут із вами спілкувалися, коли я | ЯЗЯ
Привіт-здрасьтє.
Востаннє ми тут із вами спілкувалися, коли я писав про початок передпродажу книжки, пам’ятаєте? Ну, це було ще в ті часи, коли показати на мапі Гостомель змогли б лише обрані, а Харків ще не почали рівняти із землею. Коли Маріуполь ще не перетворили на криваву суміш Ковентрі, Роттердама, Грозного й Алеппо, а Буча ще не приходила до всіх нас у нічних кошмарах.
Книжка мала бути надрукованою вже наприкінці березня, та зі зрозумілих причин її вихід було перенесено. Приблизно за місяць після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну ми з «Віхолою» наважилися-таки видати цю книжку. У такого рішення має бути неабияке підґрунтя, погодьтеся. Турбувати людей просто так у нелегку годину доволі нечемно, але, на щастя (чи, радше, на жаль), тягнути за вуха актуальність книжки мені не довелося. Занадто багато тем із цього видання, які здавалися мені самому цікавими, але досить далекими, раптом стали до болю зрозумілими і близькими.
Ось у новинах розповідають про феномен «паляниці», а я собі згадую матеріал про шібболети та усвідомлюю невмирущу практичність мовних паролів. Ось у мене буквально на очах створюється ідіома про «русский военный корабль», а я перечитую розділ про походження англійських фразеологізмів, у яких вони клянуть своїх давніх ворогів – голландців. Ну, і заразом гортаю розділ про обсценну лексику в публічному просторі, відсоток якої з початку вторгнення в нас піднявся вище неба. Ось ще раптом читаю пост-пропозицію якогось розумника голити після війни тих українок, які нібито вступали в зоофілійні стосунки з російськими солдатами, і згадую історію нещасної норвежки Астрід і її синдром іноземного акценту. А ще, як читатимете, то, впевнений, вам відгукнуться матеріали про Гітлера та німецьку мову, Кучму й НАТО, словаків і їхню боротьбу з мадяризацією та багато іншого. Багато іншого, про яке мені нагадала наша війна.
Розумні люди кажуть, що ця війна – не спринт, а радше марафон. І це означає, що нам треба запасатися не лише вірою в ЗСУ, ДСНС, медиків, пожежників, волонтерів і всіх інших героїв, що наближають нас до перемоги Добра над Злом, але й терпінням і психологічною стійкістю. Я хочу вірити, що про лінгвістичні цікавинки ви дізнаватиметеся в теплому, затишному й, найголовніше, мирному місці. Та навіть якщо повітряна тривога ще подеколи турбує вас своїм бридким звуком, сподіваюся, цій книжці вдасться хоча б трохи відволікти вас від страхів війни й повернути відчуття нормальності.
Словом, підтримайте, будь ласка, видавців, як маєте змогу. Передзамовити книжку можна тут https://bit.ly/3LGKHrI ( має вийти наприкінці травня).
P.S. Над електронною версією дівчата вже працюють.
