Такого зашквару, як учора влаштували самі собі бердичівські “с | Лобовий

Такого зашквару, як учора влаштували самі собі бердичівські “слуги народу”, не могли б придумати навіть найбільш креативні їхні опоненти: за вказівкою народного депутата України вони не проголосували за виділення земельної ділянки учаснику АТО. А це вже підстава не тільки для самих “слуг”, але й для Президента, який на словах демонструє турботу про бійців АТО, а на практиці його депутати відбирають у АТОшників останні надії.

Саме така думка вчора кружляла у навколополітичних колах Бердичева.
Насправді, ситуація така, та не зовсім. І питання тут не в образі секретаря міськради Богдана Коляди на міського голову Сергія Орлюка за неприсвоєння його батьку звання “Почесного бердичівлянина”. Хоч вона й стала каталізатором. Вчора слуги самі собі зірвали спецоперацію з усунення Сергія Орлюка від влади вже до кінця року (максимум – перша половина наступного) і поставлення на його місце довго виконуючого обов’язки Богдана Коляди. При цьому, як стався зрив, вони й самі не зразу зрозуміли, перегравши самих себе.

Що вчора відбулося? Всіма правдами-неправдами команда «двох К.» намагалася протягнути через раду присвоєння звання “Почесний бердичівлянин” батьку секретаря міськради Богдана Коляди Олесю Коляді. При цьому, діяли настільки грубо і цинічно, що навіть прихильники присвоєння цього звання його не підтримали через таку брутальність.

Далі - більше: слуги проголосували проти запропонованої Орлюком ставки податку у 20% для підприємців другої групи і запропонували свій варіант: залишити все як є. Тобто - 10%. Але обидва ці варіанти не пройшли. Тобі було запропонований третій варіант - 15%, який і був підтриманий більшістю депутатів, але не слугами, які проголосували проти. Не треба тут зразу говорити про захист слугами інтересів підприємців - у них свій інтерес, але про нього згодом.

Далі сесія потекла своїм чином. І все було б добре, якби після 13.00 години окремим слугам (Денис Моцний) раптом не захотілося їсти. Він так і сказав: депутати теж люди, хочуть їсти, а тому треба оголошувати перерву. На аргументи окремих інших депутатів про те, що після сесії не всі депутати повернуться у сесійний зал, мер не відреагував і оголосив півгодинну перерву.

Проте, ні через півгодини, ні через годину продовжити засідання сесії не вдалося: як і передбачалося, депутати розбіглися.

В кінці кінців необхідних для продовження сесії 20 “штиків” назбирали і сесію продовжили. Але вже без слуг: вони всі як один до зали не повернулися, крім Коляди. Але секретаря не рахуємо: він добре розумів, що якщо втече із сесії і він, це буде останній день його перебування на посаді. Але Коляда вибрав цікаву тактику: при голосуваннях він …утримувався. В результаті рішення не могли бути прийняті, бо для цього потрібно, мінімум, 20 голосів. Тільки коли до залу прийшов ще один депутат і загалом їх стало 21, ситуація повеселішала, а Коляда зрозумів, що дурно утримуватися немає сенсу.

Але тут виникла найголовніша проблема, в яку самі себе загнали слуги. Приймаючи рішення про виділення у власність земельної ділянки учаснику АТО, депутати більшістю голосів його підтримали (20 депутатів). Мер так і оголосив: “Рішення прийнято”. Але далі справу у свої руки взяв Віталій Березовенко, від слів якого (як бачили більшість присутніх) секретаря міськради Коляду кинуло у піт, а сам він спочатку почервонів, потім - посинів, далі - побілів, зрозумівши, що сталося.

Питання у тому, що місяць тому набрав чинності закон, прийнятий зеленою монобільшістю про дерибан української землі. І у тому законі тепер для прийняття рішення про передачу землі у власність громадянам треба не просто більшість голосів депутатів, а дві третини. Тобто, у Бердичеві - 26 голосів, про що секретар міської ради просто тупо не знав, хоч закон приймала його партія. Коляда зрозумів, що саме голосів слуг і не вистачило, а Березовенко прямо звинуватив “слуг” у саботажі та відмові підтримувати АТОшників.