вже говорили тут про видання-рукавичку «Літературний ярмарок», | Яна про Літературу 🫡

вже говорили тут про видання-рукавичку «Літературний ярмарок», в якому дружньо зібрались лисички, зайки і білочки: в нашому випадку, футуристи і неокласики.

Настав час поговорити про кардинально інший журнал «Нова генерація». Після чотирьох спроб створення журналу, у Семенка на п’ятий раз нарешті вийшло! бо Бог комунізму любить число п’ять…

Отож бо, що там такого незвичайного? По-перше, це найзбитковіший альманах з тогочасних: в рік фінансування складало приблизно 47 тисяч карбованців з прибутком в п'ять тисяч карбованців і вартістю 70 копійок... Не дуже вигідним був, але журнал проіснував три роки, друкуючись при цьому щомісячно. Рішучі творці відшукали заховані скарби Полуботка чи попросили у друзів-неокласиків карту приватбанку на п'ять хвилин? В чому таємниця такої живучості?

Справа в тому, що весь час існування "Нова ґенерація" жила за рахунок фінансування радянською владою, надрукувавши цілих 36 випусків з 2-ма спеціальними: виробничим та архітектурним. Дурість комуністичної влади у питаннях грошей, очевидна, звичайно, але окрім цього є ще одна причина – власне, спрямування журналу. На відміну від різноманіття Літ. ярмарку і європейськості ВАПЛІТЕ, Семенко пропонує мистецтву 2 важливі речі, які виділяють його творіння серед інших:

1. епатаж не заради епатування, а нарешті теоретичне обґрунтування і побудова нового, РЕВОЛЮЦІЙНОГО (ось тут причина фінансування) мистецтва. Тобто не "нам не подобається просвітянство, тому поб'ю свою дружину-вчительку за це", "нам не подобається просвітянство і ще дуже багато чого, але от що ми пропонуємо суспільству взамін".
2. знайомство зі світовим авангардом; новий рівень створення альманахів.

Заявляє про себе альманах гучно: яскрава жовта обкладинка, використаний ескіз Оскара Шлеммера для оформлення і на перших же сторінках маніфест цінностей – за (всі перелічувати не буду) комунізм, винахідництво, якість і ліве мистецтво! проти провінціялізму, хуторянства і аморфних мистецьких організацій!
що ж могли читачі знайти, мандруючи сторінками альманаху? по-перше, ДУЖЕ рекомендую ознайомитися з Ґенерацією хоча б візуально: одразу відчуєте, наскільки західним, натхненним і продвинутим він був.

по-друге, парадоксально, але називаючи Хвильового з його ідеями Європи націоналістом Семенко з товаришами впевнено ознайомлював читачів з європейським! Журнал регулярно містив огляди, переклади з західних книжок і журналів, які передплачувались редакцією, насамперед зі знаменитого французького щомісячника «Cahiers d’art», багато з німецьких «Das Kunstblatt», «Die Literarische Welt», «Der Sturm», «Bauformen Moderne», «Das Neue Frankfurt», з органу французьких комуністів, газети «L’Humanité», й органу італійських футуристів, журналу «Noi» – це тільки частина! Такого різноманіття європейського не містив навіть альманах від ВАПЛІТЕ.

не забували в Ґенерації і про авангард візуальний – в друк виходили чорно-білі репродукції робіт багатьох кубістів, а саме Ганса Арпа, Віллі Баумайстера, Умберто Боччоні, Хуана Ґріса, Джорджо де Кіріко, Пауля Клее, Фернана Леже; окрім цього писали й про архітектуру, фотографію і постери, думаю, бажаючи змінити трохи літературоцентричність нашої культури і здобути нові можливості для творчості.

купка іноземних імен могла вас втомити, тому перейду до старого знайомого:на замовлення Семенка сам Казимир Малевич написав для журналу 10 теоретичних статей про сучасне мистецтво, до того відмовившись працювати у московському виданні.

"Нова ґенерація" продовжувала розвиватися, сторінки поповнювались новими іменами як і світових творців, так і наших – це було проривом українського авангарду, якого ще не бачив пролетаріат. зусиллями молодих ентузіастів культура нового часу готувалась на редакторській кухні журналу, в потрібних пропорціях змішуючи літературу, фотографію, театр і живопис!

це був момент найвищої напруги, а отже, кульмінація.
надалі закон СРСР унеможливив існування таких журналів.

"Нова ґенерація" була не просто альманахом, а могутнім союзом ідей, талантів і геніальності.
поки Зеров марив Європою далекою, Семенко просто давав її – авангардну й бурхливу.