Елементи першої психологічної допомоги Російська агресія пр | MEDbro
Елементи першої психологічної допомоги
Російська агресія проти України – злочин проти людства та людяності. Велика кількість людей змушені переміщатися зі своїх домівок, ховатися, бути свідками злочинів і перебувати в стані постійної небезпеки. Усе це – стресові та травматичні події, тому кожен може потребувати підтримки. То як я можу допомогти?
Ваш брат приїхав із міста, яке обстрілюється; ваша подруга тремтить від звуків авіації; ваша тітка бачила стрілянину на власні очі; ваша дитина хвилюється і не розуміє, чому зараз потрібно спускатись до бомбосховища – ці люди можуть потребувати вашої підтримки та присутності поруч.
Нижче стисло подаю головні правила, як підтримати того, хто нещодавно попав/став свідком травматичної події.
1. Переконайтесь у безпеці навколо.
У першу чергу – фізична безпека.
2. Переконайтеся, що базові потреби людини задоволені хоча б мінімально.
Спраглого треба напоїти, голодного – нагодувати, а тоді вже до розмов (але без фанатизму, ложку до роту насилу запихати не треба). Фізичний стан напряму корелює із психічним!
3. Переконайтеся, що Ви зможете підтримати людину поруч. Підтримка вимагає від нас моральних зусиль, адаптації власної поведінки та слухати шокуючі речі. Це не легко. Не соромтеся попросити когось іншого побути з потерпілим. "Поплавлений" помічник може нашкодити.
4. Якщо є змога, то сконтактуйте людину з її близькими – фізично або за допомогою засобів зв'язку. Відчуття кола родини і/або близьких інколи творить чудеса, повірте.
5. Будьте чесними та надійними.
Не давайте пустих обіцянок і припущень. "Я не знаю, чи постріли закінчились", – більше заспокоює, ніж пуста обіцянка. Порушена обіцянка дасть відчуття небезпеки ще більше та може змусити людину припинити довіряти людям навколо взагалі.
6. Поважайте право людини на власні рішення.
Допомога насилу – це не допомога. Якщо людина відмовляється від розмови – це ок. Дайте зрозуміти, що вона може звернутись до вас пізніше, коли знадобитися.
7. Бути поруч
Якщо Ви взялись слухати – слухайте. Важливо бути фізичним поруч, навіть якщо людина мовчить – це вже половина допомоги. Людина поряд – це вже сприяє відчуттю безпеки.
8. Слухати
Активне слухання – це, у першу чергу, про відчуття, що людина не одна та є хтось поряд.
Не змушуйте людину розповідати свою історію.
Говоріть про те, що людина хоче,
"угукайте" та кивайте під час розмови, дивіться в очі – показуйте фізично, що ви слухаєте.
Додавайте коментарі лише там, де це доречно – дайте людині змогу виговоритись.
І головне – будьте собою. Уникайте "механічної лексики" та термінів, яку часто можна прочитати в професійній психологічній літературі.
Що НЕ слід робити:
1. "Ну шо там?" – змушувати людину розповідати свою історію, розпитуватись деталі.
2. "Та з'їж ти! На, от, відкрий рот, зараз принесу все", – бути нав'язливим, занадто наполегливим, допомагати силоміць.
3. "Все буде добре" – давати марні обіцянки та неперевірену інформацію.
4. Переповідати історію, яку ви почули, іншим людям.
5. "Ну хоч живий лишився" – знецінювати, засуджувати, применшувати пережитий досвід.
6. "50 грам ще нікому не зашкодило" – уникайте алкоголю, наркотичних речовин. Це також стосується рецептурних і безрецептурних заспокійливих – 2 таблетки гідазепаму замість 1 не пришвидшить дію, а надмірно посилить.
Ситуація в країні складна, ми всі знаходимося у стані постійного стресу. Якщо у вас є більше сил, ніж у людини поруч – не залишайтеся осторонь. Особливо звертайте увагу на дітей, підлітків, людей старшого віку, хворих і вагітних.
Тримаймося разом!
Все буде Україна
Автор: Антон Горинь, лікар-психіатр, психотерапевт
