П'ятий місяць повномасштабної війни… Правила ж зрозумілі. Але | Михайло Подоляк

П'ятий місяць повномасштабної війни… Правила ж зрозумілі. Але деякі журналісти, медійники та суб'єкти політичного життя все ще продовжують жити у категоріях «до 24 лютого».

Для одних «новинарів» головним показником ефективності залишається кількість «лайків», цитувань та «ексклюзив»: головне – першими опублікувати новину «з фронту», поставити клікбейтний заголовок, похизуватися «інсайдом», не замислюючись про користь чи шкоду дій.

Інші представники політикуму, не знайшовши себе під час війни, ховаються від реальності в старій парадигмі мислення. Вони продовжують жити в часі, де були «політичні проєкти», рейтинги, вибори та електорат. Сидячи в ресторанах, розмірковують про політичні перспективи, говорячи: коли все це закінчиться? Закінчиться що? Війна за виживання?

Періодично зустрічаючись з іноземними журналістами, нещодавно почув: «Вау, у вас така свобода слова!» Так, навіть під час війни. І ми пишаємося цим. Але варто пам’ятати, що свобода передбачає й відповідальність. Через страх російських офіцерів повідомляти погані звістки з передової, подеколи російське командування дізнається новини з фронту з… наших соцмереж. Це зафіксований факт.

Тож іноді, бажаючи повідомити звістку «з передової», треба зупинитися, порахувати до 10 й подумати: чи роблю я користь цією дією своїй армії, чи не допомагаю я ворогу?

Чийсь «оперативний інсайд» та жага «лайків» може коштувати життів українських захисників. До речі, більш детально про це можна почитати в Ганни Маляр… (Telegram, Facebook)