Це почуття завжди зі мною. Коли я годинами намагаюся заснути, | Культ Чучхе з присмаком ревО

Це почуття завжди зі мною. Коли я годинами намагаюся заснути, коли чищу зуби вранці. Коли проходжу повз десятки людей, що йдуть у нікуди, і коли дивлюся в похмуре небо з вікна маршрутки по дорозі на роботу. Це відчуття їдкої плями від забутого чаю. Воно вічне зі мною, нікуди не йде, так само як і чайна пляма. «Не відмити, та й добре. Так питиму». Це відчуття невимовно разом, але створене з колажу цілої плеяди почуттів. Туга, апатія, ангедонія, смуток, самотність. Я маю десятки способів описати нещастя. А про щастя я навіть не знаю.

Якщо туга — розуміння того, що в рамках всесвіту кожен з нас — людина, яка випадково зустрілася на вулиці, створена лише для того, щоб з'явитися на кілька секунд і зникнути; і якщо самотність — дірка всередині дірки, яку не заповнити нічим і ніким, то... що таке щастя?

Мені здається, щастя — це забути опис усіх тих страшних речей. Зрештою вони не дають спати, вони тягнуть до землі і в землю ж забирають, залишаючи ті самі чайні плями замість людини.

Але скільки не намагайся забути — себе не наїбеш. Я знаю, що я просто витканий із суперечливих почуттів, крізь які червоною ниткою йде саме це всюдисуще відчуття. Відчуття гострої залежності від того, чого немає у природі. І ламка ця вічна, з нею я народився і під нею помру. Як переконати себе забути все?

Надія всередині мене слабка, як вогонь загасаючої запальнички. А сум, що знайшов у мені свою частину, палає безкраїми лісами. Можна впритул не помічати друге і намагатися розпалити свою запальничку на холодному і мокрому вітрі. Але гіркота посилиться відразу ж, як буде виявлено спробу наїбати себе. І відразу посилиться знову - від усвідомлення безнадійності цієї витівки.

А люди ходять туди-сюди, люди люблять, бояться, сміються та плачуть. Боляче дивитися на них і розуміти свою непотрібність, у тому числі непотрібність самого себе. Ось і залишається тільки задраїти люки, опуститися під воду і нагорі залишити тільки перископ пари холодних очей.

Щоб інші помічали тільки тваринний заляканий погляд, простий, як п'ять копійок, єдину істину про мене. Любіть та вмирайте, люди. Я подивлюся на вас.