Сьогодні у Калуші - храмовий празник. З нагоди цього свята про | Комунальний заклад "Музейно-виставковий центр Калуської міської ради"

Сьогодні у Калуші - храмовий празник. З нагоди цього свята пропонуємо дізнатися більше про історію центрального храму громади УГКЦ в Калуші.

Перший дерев'яний храм Архистратига Михаїла зведений у 1771 р. поблизу вулиці Станіславської (тепер вул. С. Бандери). Тоді на церковному подвір'ї (1 га) крім храму знаходились дзвіниця та плебанія, яку на початку ХІХ ст. перемурували цеглою і покрили ґонтами.
У XVIII ст. створене церковне братство. У 1823-1832 роках (за іншою версією в 1782 р.) при церкві відкрито парафіяльну школу. 5 червня 1848 біля церкви після Богослужіння проведено Віче, яке відкрив о. М. Коблянський і розповів про скасування панщини та створення у Львові Головної Руської Ради, закликав міщан обирати зі свого середовища членів філії Калуського осередку Головної руської ради.
В описі Калуша за 1884 р. В. Навроцький вказує, що церква Архистратига Михаїла була дерев'яною, не показною, збудованою близько мурованого гостинця, а середина церкви була «красно вималювана, мала красний іконостас з образами на блясі мальованими».
Позолочений хрест з мощами Святого Йосафата, що встановлено на головному престолі за кивотом, привіз у 1906 році з Єрусалиму парох Калуша о. Володимир Петрушевич.
За роки існування давнього храму у Калуші кількість мешканців міста значно зросла, тому наприкінці ХІХ ст. виникла необхідність будівництва нової, значно більшої за розмірами церкви. Цей же дерев’яний храм почали розбирати. Іконостас та вівтарі передано у Довге Калуське, де раніше сільська церква св. Василія Великого, була знищена вогнем.
Місце, де була стара церква в Калуші закупили брати Фельчинські (відомі у Європі майстри виливання дзвонів), збудувавши там власний будинок, а згодом – молочарню, на місці престолу закопали хрест. Калуський парох В. Петрушевич в листі до єпископа писав, що стару площу за погодженням консисторії продано «Хлопському союзові» і набуто нову площу для церкви на 46 арів більшу. До сьогодні збереглося берегове укріплення місця, де стояла церква (з північної сторони ділянки) проти зсуву ґрунту.

Нову, діючу й досі церкву св. Архистратига Михаїла почали проектувати ще на початку ХХ ст. За основу взято проект Преображення Господнього у Львові. Втілив проект Т. Мельничук (1910-1913). Ініціаторами та подвижниками будівництва нової церкви були о. В. Петрушевич та Т. Пітулей за сприянням Митрополита А. Шептицького. Освячення відбулось 21 листопада 1913 р. деканом Николаєм Рожанським. Тоді ж створено церковний комітет у складі пароха о. В. Петрушевича (голова), Ф. Полюшинського (заступник), І. Куровця (почесний член). Храм благословенний мощами єрусалимського священомученика.
Під час Першої світової війни церква зазнала руйнувань. У Реєстровій книзі та Шематизмі написано про вибухи біля дверей храму у травні 1915 р., пошкоджено баню, дах, вікна, цоколь та знищено помешкання пароха у травні 1917 р., після наступу російської армії. Відновлено головну баню та бічні куполи за кошти місцевої громади у 1938 р.
Створення внутрішнього інтер'єру здійснювалося у продовж 25 років (1913-1938 рр.), тому помітна відмінність у стилях оздоблення і розпису вівтарів, іконостасу, стін, склепіння і бані. П'ятиярусний іконостас виготовлено в 1927 р. болехівським різьбярем Іваном Чмілем. У 1936-1938 роках львівська група художників під керівництвом П. Ковжуна та М. Осінчука виконувала художні поліхромічні розписи в церкві.
В 1946 році церква перейшла під керівництво РПЦ, а в 1990 відновила свою належність до УГКЦ.
Церква збудована в традиційному візантійському стилі з 3 навами та малим притвором, дах увінчаний 5 банями на восьмигранних підбанниках з однією апсидою. Фасад будівлі прикрашений гутами, краплями, іншими декоративними формами. Особливо красивий портал храму, з обох сторін якого знаходяться 2 колони, увінчані вежами у формі малих куполів.