Якось так склалось, що не можу пройти повз книжок, що зв'яза | Меланчине життя і книжки
Якось так склалось, що не можу пройти повз книжок, що зв'язані з українською мітологією. Ну нащо мені читати про тих скандинавів, греків, японців й всяке таке? Якщо є своє, рідненьке: відьми та чорти, рожаниці, білобог, лісовики й купа інших персон та сил, історії про яких передаються з покоління в покоління. Та не лише про них, а й самі методи позбування чи навіть навпаки — приборкання.
Я не втрималась все як в тумані: прочитала бігцем анотацію, уявила картинку у власній голові, режим "хочу-хочу-хочу" неочікувано увімкнувся, що через декілька днів книга вже лежала переді мною.
До вашої уваги містична збірка оповідань "Потайсвіт: інакші" від 11-ти українських авторів. Виходила у видавництві Markobook. I — бінго! — кожне оповідання так чи інакше пов'язані українською мітологією. Легкі містично-фентезійні оповідання — від романтичних до смішних чи навіть лякливих; від атмосфери старого українського села до сучасного чи вигаданого міста.
Спочатку я така ого класно, треба читати. Сіла читати й... через декілька оповідань здулась. Ну от не те! Дуже-дуже-дуже посередньо: реальні герої ніби з найкращих бойовиків, але перенесені в українські реалії (ось тобі задрот-роботяга, ось тримай просто роботягу, ось на ще середньостатистичного). Тут хтось дуже добрий, хтось — дуже поганий. І завжди добро перемагає зло. О, і заборонене кохання! Куди ж без нього. Яке воно нещасно приторне, адже навіть дуже очікуване.
Якось так милясто-шаблонно, що читаєш й перед оками нема картинки всіх описаних дійств, а душа не шкребеться від переживань.
Хоча ні, брешу. Є й оповідання, що лишають відкриту кінцівку, і про долю героїв ти вже сам придумуєш. Але так, з ніхотя. А є оповідання, від яких не можеш душі відірвати. Ну такі вже смачні, що деякі навіть перечитувала!)))
Особисто для мене образи з української мітології живуть в лісах, десь селах, де зберігаються й передаються різноманітні українські звичаї та обряди. Ну отакий то стереотип, що склався історично. Мо' навіть не лише в мене.
Десь може звучати совково (ну що ти белькочеш про село, індустріалізація впірьод! Хоча яке впірьод? Уже дуже давно!), але погодьтеся, чомусь місцем життя мітичних істот автентичніше звучить саме село.
І от такі дуже-недуже оповідання, які перекривають враження від тих, які справді припали до душі: ну йомайо.
А читати чи не читати то завсігди Ваше рішення. А від мене 3 з 5.
