Меланчине життя і книжки

2021-05-03 18:30:28 Бібліосмією називають неконтрольоване бажання постійно нюхати старі книги, і отримувати від цього задоволення. Відкрити / Коментувати

2021-05-02 17:00:32 —идем отсюда, здесь нету нармальньіх книг.
—а что, на мове тебе не нравляться?
—нет. Книги то хорошьіе, но так плохо изданьі.

Пі.сі: все таки взяли на мові :)
#книгарнязсередини Відкрити / Коментувати

2021-05-02 13:30:00 Христос воскрес! Відкрити / Коментувати

2021-05-01 19:00:42 Погоджуєтесь?

Уривок з книги А. Любки "Саудаде" Відкрити / Коментувати

2021-05-01 15:15:40 Карантин: ось тобі час на читання
Нечитун: обійдешся!

От і як жити з такою долею?
То вийшло за два місяці прочитати аж! (сарказм) 5 книг.

а як у вас справи зі читанням склались в квітні місяці?

#місячне Відкрити / Коментувати

2021-04-30 19:00:02 Згорівший у полум'ї війни

І безодня імен твоє ім'я поглине;
безтілесне свавілля історій для когось — в підручнику мить
і абзац за абзацом ніхто і ні в чому не винен
та ось прапор ворожий на вулицях майорить

Я живу, я живий, та немає нікому тут діла
я вогонь, бо палає в душі і горить
я історія, мова я, звичаї,віра
і порине мій розум в мою українську блакить

і поклав, і віддав все, що мав навіть більше,
полишив свій я відкуп для всіх поколінь
Лише спогадом стану і спогадом, мабуть, і згину
неважливо, чекає доріг далечінь Відкрити / Коментувати

2021-04-29 12:30:06 Відкрити / Коментувати

2021-04-27 17:00:41 ​​“Доця” почалась досить весело: головна героїня (яка залишається до кінця книги безіменною для ефекту присутності читача) тікає в капцях з квартири свого першого донецького горе-залицяльника, бо знайомство з його мамою розставило всі крапки над “і”. Це точно не її.
А потім веселощі закінчились. Почався майдан, а за ним — війна. І з самого початку стара діва (ого жінці ж вже за 30!) повінчалася з війною. “Війна — це закритий чоловічий клуб, тільки жінкам чомусь завжди дістається рикошетом.” Ельф, як називала себе героїня, хотіла крові та помсти, хоч і сама жінка виглядала не надто грізно і ледь перевищувала 40кг. Але ентузіазму і сили — хоч відбавляй.

Я завжди хотіла дізнатись, як там — на війні. Не з новин, а тру історії. Бо телевізор я не дивилась; боялась побачити там обличчя свого батька. А питати боялась — а то раптом його флешбекне знову.
От я і відчула війну, хоч і на відстані. Авторка так тонко зобразила всі події (хоч і писали, що деякі — чисто калькою перебиті з кіно, але зась там), що я відчувала їх на собі до сирот по тілу. Історії в книзі всі реальні, просто стались з різними людьми в різний час. Ба більше! Існує реальна жінка, з якої пані Тамара списала головну героїню книги.

Книга далеко не про любов, хоч кожна сторінка просочена нею. Книга про найважчий період — початок війни. І нехай деякі критики кажуть, що ми не маємо розділених досвідів і розділених спогадів, коли говоримо про війну на Сході. Та книга вартує бути прочитаною. І нехай війна для кожного своя, але вона — наша. І має місце не лише в історії, а й в пам'яті кожного.

Це добрий в літературному сенсі роман. І нестерпна в людському сенсі історія. Ніхто тут не «давить на сльозу», цього і не треба. Але тест на людяність читачу здати таки доведеться по повній (і просто не буде).

Не хочеться спойлерити, але виходить тільки рик зі сльозами. Можливо, книга не всім сподобається, але, як кажуть, на все свій час.
І цей роман — це оплески українським волонтерам, завдяки яким ми не програли цю війну за перші дні.

Від мене 5 з 5 в ґудрідсі. І щирі рекомендації до читання. Відкрити / Коментувати

2021-04-27 11:00:57 Відкрити / Коментувати

2021-04-14 10:00:45 Обожнюю геніальність і простоту Ліни Костенко. Відкрити / Коментувати