Єдина аптека, яка не закривалася ні на день, це 'Ліки України' | Менщина

Єдина аптека, яка не закривалася ні на день, це "Ліки України". Хлопці, які вивозили людей, забезпечували і ліками. Поки це було можливо, це був Чернігів. Це було не кожного дня, адже не пускали або наші з ЗСУ, або, коли були обстріли, ми не могли ризикувати життям хлопців. Кожен препарат, який був привезений, був доставлений сюди, ризикуючи життям наших хлопців. Ми домовилися з аптекою, що ми возимо, а вони не закриваються.

Всі бачили, які великі черги були. У них можна було побачити людей з Корюківщини, інших громад. Ми стали центром, де можна було купити як паливно-мастильні матеріали (ми зуміли їх перевезти через міст), ліки і налагодити невеликі, але все ж такі, доставки продуктів харчування: круп, олії, до чого долучилися наші аграрії.

Це було не завжди дешево, оскільки це не є великі промислові виробництва як олії, так і круп. Але люди були цим забезпечені.

Було створено резерв продуктів харчування: 30 тон борошна, крупи, олія, тушонка, яку робили люди не лише у Мені, а й по іншим населеним пунктам громади, запас твердого сиру, води. Водою були забезпечені всі наші бомбосховища. Але деякі люди, коли виходили, тягнули в руках цю воду собі додому. Я нікого не звинувачую - всі були налякані.

Це був стратегічний запас. За підрахунками, якщо б ми були у блокаді, громада б змогла протриматися 20-25 днів на цих харчах, враховуючи ту кількість людей, що до нас заїхала.

Враховуючи всі ризики, ми дали нашим школам, садочкам, центру соцзахисту зробити запаси продуктів харчування тривалого зберігання.

Було закуплено пальне. Залили всі ємності, які були. Здійснювали евакуацію, заправляли і пожежні, і швидкі сусідніх громад.

Коли почали з'являтися продукти харчування, критичним стало забезпечення всіх людей всіх громад готівкою. Її катастрофічно не вистачало. Працівники міськради провели "спецоперацію" за домовленістю з Укрпоштою і завезли з Києва 35 мільйонів гривень живих коштів, не доводячи це не військовим, ні поліцейським, не ставлячи до відома будь-кого. Адже всі розуміли, яка це відповідальність - такі кошти. Але вони були доставлені.

Цими коштами ми змогли виплатити пенсію не лише у Менській громаді, а й частково у Корюківській, Сосницькій, Березнянській громаді. Люди змогли отримати пенсії і придбати якісь продукти харчування.

Потім ми таке зробили другий раз. Привезли кошти для Ощадбанку, картки на виплату для ПриватБанку.

Найбільша "точка", де були продукти харчування та засоби гігієни, це була Шостка. Був дуже складний маршрут туди. По домовленістю із нашими комерсантами, привозили сюди продукти. Коли завозили засоби гігієни, було багато нарікань, що це була гуманітарна допомога. Насправді, у Шостці спільне товариство, німецько-польсько-українське підприємство, яке відповідно маркує своє виробництво. Тому було багато питань, що написи були на польському та німецькій мові.

Наші люди проявили велику активність. За 3 дні до першого завозу гуманітарної допомоги державне бюро розслідувань отримало звернення, що ми торгуємо гуманітарною допомогою. І лише на 3-й день після звернення у Мену приїхала перша гуманітарка.

Дуже багато було нарікань щодо доставки гуманітарки та інших допомог. Але всі ці справи, які ми робили, ми не могли афішувати. Була чітка заборона від військових, оскільки на кордонах стояли росіяни, військових не було, поліції не було, ми мали великі ризики втратити як кошти, так і продукти харчування".

Далі буде.

"Сусіди.City" вели пряму трансляцію заходу -