2022-07-14 11:17:41
Бізнес під час війни. Досвід "Смаку"
Як втримати бізнес "на плаву" під час війни? З якими труднощами стикаються місцеві підприємці? Чому були такі ціни на початку війни?
Про місцевий бізнес "Менщина" говорила з Вікторією Івченко, власницею магазину та піцерії "Смак": "Війна негативно вплинула на всіх. І на бізнес також. Підтримки у малого бізнесу не було ніякої.
На самому початку нам привозили продукцію з Сум, Шостки. Тому і ціни такі були. А людям нічого не доведеш, всі думають, що це ми ціни "накручуємо", штучно піднімаємо. Те саме масло, про яке писали. Нам його привезли, я взяла. Я розуміла, що то була "дурна" ціна, нереальна. Але ми виставили, люди його розібрали, а потім ще й звинуватили нас. Хочете - беріть, не хочете - ніхто не змушував. Націнка у нас як була 20%, так і залишилася.
Писали, що ми поховали під прилавки, а тепер продаємо... Я не розумію, як ховати, якщо ти розумієш, що за товар потрібно гроші віддати? Я й зараз оплачую накладні, які були до війни. Мені тоді треба було навпаки швидше продати і віддати кошти. Тоді були перебої з електроенергією. А якби воно все пропало? Як ми могли щось ховати?
Ми тоді самі нікуди не їздили, оскільки пального не було. Тому ми і були зачинені якийсь час, бо чоловік каже, що ми поїдемо раз, щось десь привеземо, запросимо людей на роботу, а далі що? Ми не зможемо поставляти продукцію, навіщо його починати?
Тепер вже більш-менш можна щось роздобути, пальне для машини. То вже самі садимося і їздимо-шукаємо товар. Асортимент дуже малий, продукція зникла, її просто ніде взяти. Наприклад, продукції "Чумак" не буде, бо їх бомблять, так само Coca-Cola - завод розбомблений. Цукерки щоб взяти, я сама видзвонюю, питаю, де, коли, скільки буде, на яких базах. Береш, те, що є, а не те, що хочеться. Прошу, щоб мені залишили, бо я не можу їздити, як раніше, коли захотіла. Зараз, щоб з'їздити автобусом на Чернігів, треба півтори тисячі.
Ціни стали дуже високими. Страшно щось брати, оскільки невідомо, чи реалізуємо ми його, чи ні. Якщо, не дай Бог, щось станеться, продукти ж пропадуть, тому багато не набираємо. Нехай буде менше, але воно буде свіже.
Асортимент у магазині зменшився втричі. Беру по-мінімуму, адже не знаю, чи куплять. Яке було приміщення до війни, і яке зараз маленьке. Раніше у нас працювало 25 чоловік. Зараз - 10. Мені шкода було і на "біржу" відправляти, все закривати, але іншого виходу не було.
Зараз немає відтермінування по товару. Тобто, раніше нам давали товар під реалізацію: товар продали, потім за нього можна було віддати кошти. Зараз нічого ніхто не дає. Тільки по факту.
Ще з самого початку, як поруч відкрили АТБ, нам довелося змінити напрямок роботи. Тепер знову починаємо все спочатку. У нас новий формат: власна випічка, курки-гриль, курчата табака - це все наша продукція, наша кухня все готує. Багато робимо напівфабрикатів: котлети, голубці, вареники, млинці.
За ту продукцію, яку робить наша кухня, я відповідаю. У нас все свіже. Гриби, помідори, солодкий перець - все це купується двічі на тиждень, щоб холодильники не були "забиті", бо невідомо, піде воно чи не піде.
Ще змінили формат, оскільки зараз у людей грошей мало. Купують саме необхідне. Коли розпочалася війна, всі розкупили крупи, запаслися. Зараз "ходовий" товар лимонад, ситро, квас, морозиво. Багато люди не закуповують. Ми продаємо на вагу, не упаковками: рибу - шматочок, ковбаси - 100 гр. Сіль, цукор, крупи - не всі можуть зараз собі дозволити купити кілограм. Продаємо, скільки хто захоче.
На продаж алкоголю я ніколи ставки не робила. Тому заборона на продаж особливо не вплинула. І у магазині, і у кафе для нас головне - продукти, кухня, смачно поїсти.
Кафе відкрили знову не так давно. Спочатку, звісно, ніхто не ходив, було не до кафе. Потім вирішили спробувати знову запустити піцерію, побачити. Трохи люди ходять. Не так, як раніше, однозначно. Ніхто не влаштовує гулянок. Приходять поспілкуватися, поїсти. У цих умовах теж треба намагатися жити, виживати. Ціни у нас теж не змінилися.
360 views08:17