Незважаючи на відчайдушний опір ворогові, який чинили дивізійн | Мілітарна історія
Незважаючи на відчайдушний опір ворогові, який чинили дивізійники, 18-го липня більшовицькі танкові з’єднання оточили війська 13-го корпусу. Значних втрат зазнали 29-ий і 31-ий полки дивізії, які стримували більшовицькі атаки на південному сході від Ясенова і Сасова. Почалися важкі бої за вихід із Бродівського оточення. Дивізія за наказом командувача 13-им корпусом генерала Гауфе обороняла більшу частину південно-східної і східної лінії фронту.
Особливо запеклі бої точилися в районі сіл Пеняки, Гута Пеняцька, Суходоли, Гута Верхобузька. Совєцькі «катюші» та авіація продовжували свою нищівну справу супроти оточених. Командир дивізії «Галичина» генерал Фріц Фрайтаґ відмовився від командування і залишив передові позиції. Дивізію очолив генерал Георг Ліндеманн. Зрозумівши, що протистояти значно переважаючим більшовицьким силам немає сенсу, залишки 13-го корпусу сконцентрувались на виході з оточення.
Командування Вермахту, в свою чергу, спробувало танковим ударом ззовні прорвати кільце і визволити оточених. 20-го та 21-го липня спроби зробити коридор для відступу виявились невдалими, що не дивно зважаючи на деморалізацію війська через значні втрати, обмежену кількість важкого ефективного озброєння та фактичну відсутність авіаційної і артилерійської підтримки.
З вечора 21-го липня до вечора 22-го, приблизно на 7-8 кілометрів завширшки утворився коридор, через який змогли вийти з оточення кілька тисяч вцілілих солдат 13-го корпусу, у тому числі близько 2,5 тисячі вояків дивізії «Галичина». Завдяки, зокрема, і 14-му стрілецькому батальйону дивізії, який до ранку 22-го липня мужньо відбивав атаки переважаючого кількістю й озброєнням противника у районі Білого Каменя. Всього в результаті боїв під Бродами загинуло і пропало без вісти більше 29-и тисяч солдат і офіцерів німецького війська, в тому числі понад 7 тисяч вояків дивізії «Галичина». Велика кількість дивізійників поповнила ряди Української Повстанської Армії.
У селі Середнє зібралося близько 1500 бійців технічної сотні та запасного куреня, які не потрапили в оточення, і після короткого відпочинку група повернулася до Нойгаммеру. Там до неї приєдналося ще півтори тисячі вцілілих під Бродами, навчально-запасний полк і 5 поліційних батальйонів. Вони і склали ядро майбутньої Української Національної Армії генерала Шандрука.
Опинившись у надважкій бойовій обстановці, вояки дивізії «Галичина» мужньо билися з більшовицькими військами і чинили їм відчайдушній опір. Не їх вина у тому, що прорахунки німецького командування і слабке технічне забезпечення призвели до поразки під Бродами німецької армії, у складі якої вони воювали. Хлопці бились хоч і під чужими знаменами, але за свою честь і на своїй землі.
На першому фото фрагмент боїв під Бродами в липні 1944-го року. Бронетехніка охороняє коридор, через який вояки виходять з оточення. На другій мапа на якій позначене оточення Бродівського угрупування.
