108 років тому, 29-го липня 1913-го року на конференції послів у Лондоні було вирішено проголосити Албанію спадковим і нейтральним суверенним князівством під гарантією великих держав. Всі форми залежності від османів при цьому відкидалися.
Незвичність Албанії завжди полягала, перш за все, у різноманітті її етнічного і релігійного складу. На її території жили власне албанці, розділені на дві групи, які відрізнялись мовою і релігією, а також греки, серби, чорногорці і турки. Значна частина албанців були мусульманами і багато вихідців з Албанії зробили кар'єри в Стамбулі при дворі султана або ж в армії Османської імперії. В економічному ж плані на початку ХХ століття Албанія була вкрай відсталою країною. Більша частина населення були селянами, які були об'єднані в клани.
