22-го січня 2015-го року московські окупанти разом зі своїми м | Мілітарна історія
22-го січня 2015-го року московські окупанти разом зі своїми місцевими колаборантами розпочали наступ на Дебальцеве. Це був як раз фінал боїв за Донецький аеропорт, який також забирав на себе велику частину сил ЗСУ. Протягом трьох тижнів по позиціях захисників України двічі на добу відпрацьовували по три дивізіони РСЗВ БМ-21 «Град». Вогонь також вела як мінімум одна батарея РСЗВ БМ 27 «Ураган», та велика кількість ствольної артилерії калібрів 122мм і 152мм. Само собою окрім цього всього ворог також використовував міномети.
Традиційно, в другій хвилі наступу підключилися регулярні війська РФ без розпізнавальних знаків на чолі зі штатними командирами. Це змінило малюнок боїв і вже 29-го січня було втрачено Вуглегірськ. Паралельно з цим ворог розгорнув наступ на висоту № 309 і опорний пункт «Валера» на півночі від Дебальцевого. Внаслідок цього бою супротивник втратив 5 танків. ЗСУ також понесли втрати, але ключову висоту було втримано. Батальйон сепаратистів «Август» , що приймав участь в цій атаці, вже 7-8-го лютого був розформований через великі втрати.
Незважаючи на контрудари та спроби повернути Вуглегірськ, в основному силами батальйонів ім. Кульчицького і «Донбас», та 30-ої ОМБр , місто лишилось за ворогом. 31-го січня 2015-го року окупанти отримали підкріплення і зайняли позиції на трасі Вуглегірськ - Дебальцеве. В цей же час точилися запеклі бої на рубежах Нікішине - Рідкодуб та Чорнухіне - Новогригорівка. Стрілецькі бої тривали по кілька годин, використовувались танки та БМП. Іноді доводилося прямо під час бою підвозити боєприпаси та евакуювати поранених до Дебальцевого. В цей же час із Дебальцевого до Артемівська (тепер Бахмут) курсували автобуси для вивозу цивільного населення. Окрім того власним автотранспортом людей евакуювали волонтери. Евакуація цивільних людей в бік Бахмута тривала до моменту захоплення ворогом села Логвіново на трасі М-03.
9-го лютого, біля 5-ої ранку, скориставшись рельєфом місцевості, бандформування «ДНР» захопили селище Логвинове, перерізавши асфальтовану трасу на Бахмут. У зв'язку з тим, що інформація про диверсантів дісталася командування лише біля 11-ої ранку, по дорозі весь ранок курсувала техніка і потрапляла в засідку. За 5 годин на дорозі під прицілами камер московських пропагандистів загинуло щонайменше 25 українських військових і одна цивільна особа. Пропаганда РФ поспішила заявити про оточення українського угрупування, хоча непрострілюваними залишалися ще як мінімум дві ґрунтові дороги.
11-го лютого зведений підрозділ з бійців 30 ОМБр, 54-го розвідбату та Нацгвардії зробив дві спроби повернути Логвинове і контроль над трасою. Але зіткнувшись із танками супротивника, мети не досяг. 12-го лютого операцію було повторено вже більшими силами, але знову безуспішно з причини переваги супротивника в танках і постійної роботи ворожої артилерії. В полон було захоплено кількох діючих військовослужбовців армії РФ з документами. Наступного дня по селу вдарила українська реактивна та ствольна артилерія, але командування відмовилось від подальших штурмів.
Супротивник, розуміючи важливість «світлодарського перешийку» , приділив особливу увагу перерізанню лінії постачання ЗСУ. Але оперативно створена тактична група «Барс» (Позивний начальника штабу сектора С), завданням якої було саме утримання цієї важливої зони, їм завадила. Група складалась з близько 10-ти танків, 4-ох одиниць РСЗВ «Ураган» та 4-ох самохідних гармат «МСТА - С» . В інтересах групи також працювала артилерія, підпорядкована безпосередньо штабу АТО, а також підрозділи НГУ.
17-го лютого розпочалися вуличні бої в самому Дебальцевому. Противник перекинув підкріплення з боку Стаханова і пробився в місто. В цей час вже проводилась евакуація військ, що проходила в кілька етапів. Першими відходили східні опорні пункти. Вся операція проводилася таємно і майже без зв'язку, який було придушено діями російських засобів радіоелектронної боротьби. Цей фактор вносив деяку нервозність, але перші колони, що виходили, не були помічені супротивником.
