Наприкінці грудня 1917-го року на території Криму утворилися т | Мілітарна історія

Наприкінці грудня 1917-го року на території Криму утворилися три центри влади: Рада народних представників Таврійської губернії у Сімферополі, Директорія Кримської Народної Республіки у Бахчисараї та Військо - революційний комітет у Севастополі, кожен з яких мав власні збройні загони. У перших днях січня нового 1918-го року з'єднані сили Ради представників та Директорії вступили у відчайдушну боротьбу із семикратно численнішими матросами - чорноморцями та червоногвардійцями, що були опорою більшовиків в Криму. По двох тижнях війни національно - демократичні сили зазнали поразки, і півостровом прокотилася перша, але не остання хвиля більшовицького терору.

Першим епізодом стали розстріли офіцерів Чорноморського флоту севастопольськими матросами з 28-го по 30-е грудня 1917-го року. Розправи тривали до середини січня, а потім терор розгорівся з новою силою. Майже кожного разу безпосереднім поштовхом до нього ставало падіння того чи іншого кримського міста, і кожного разу рівень жорстокості більшовиків зростав.

8-го січня 1918-го року за підтримки севастопольських матросів більшовицький режим був встановлений у Феодосії. Спочатку більшовики стріляли лише офіцерів і майже не чіпали місцеве населення. Ввечері 26-го січня 1918-го року червоні опанували Сімферополь. Наступного дня був заарештований та посаджений до севастопольської в'язниці лідер кримськотатарської революції Номан Челебіджіхан. У кримській столиці більшовики розв'язали терор вже не тільки проти військових, але й проти інтелігенції. Одним з перших убили дитячого благодійника і жертводавця Червоного Хреста Франца Шнейдера, учасника революції 1905-го року. Всього в січні місяці більшовиками було вбито близько 200-от мешканців Сімферополя.

29-го січня 1918-го після чотириденного опору червоні взяли Ялту. Озлоблені й п'яні більшовики негайно почали чинити розправу над переможеними. Схоплених офіцерів, громадських діячів і просто заможних людей піднімали на борт прибулих з Севастополя міноносців, допитували, а потім розстрілювали, а тіла кидали у воду. Кадет Данило Пасманік писав про це так: «Офіцерів розстрілювали за списками складеними в більшовицькому комітеті. Жертв було б більше, якби не продажні більшовики. За гроші вони вивозили людей, яких мали розстріляти в Джанкой або переховували в лазаретах».

На третій день розстріли припинились змінившись на індивідуальні переслідування і грабежі. Розграбовані були будинки і палаци по всьому узбережжю. Влітку того ж року німецькі водолази знайшли на дні ялтинської бухти близько 200-от тіл. Січневі погроми меншої інтенсивності відбулися і в інших містах Криму. Лише Алупка та Керч змогли уникнути цієї долі.

О другій ночі 23-го лютого 1918-го року в Севастополі група матросів увірвалася до міської в'язниці та почала вимагати видачі затриманих. Тюремний комісар по телефону отримав вказівку Севастопольської ради видавати всіх, хто зазначений у матроських списках. Серед першої п'ятірки був і один із кримськотатарських лідерів Номан Челебіджіхан. Їх довго катували, після чого роздерті тіла закинули до автомобіля і відвезли до Графської пристані. Там вбитих вантажили на баржі, відвозили подалі від берега і, прив'язавши до них каміння, кидали у море.

Загалом за два місяці першої хвилі червоного терору в Криму (з кінця грудня 1917-го року по кінець лютого 1918-го) було вбито до двох тисяч осіб. Поодинокі позасудові розправи тривали аж до самого повалення совєцької влади на півострові у квітні 1918-го року.

На фото тіла жертв червоного терору, які дістали з моря біля Євпаторії влітку 1918-го року.