1 лютого 1918 року до Києва з червоного фронту повернувся Гайдамацький кіш Слобідської України. Його необхідність у Києві була нагальною, бо наявними в ньому силами неможливо було за короткий час придушити піднятий в ньому московською агентурою антидержавний заколот. Для цього лишалося кілька днів, які знадобилися б військам більшовиків для відновлення залізничних мостів на підступах до Києва, зруйнованих гайдамаками при відступі.
Перед цим 29 січня, у день бою під Крутами та біля Золотих Воріт в Києві, курінь червоних гайдамаків та чота січових стрільців під загальним командуванням Омеляна Волоха дали бій червоним на станції Кононівка (тепер у Драбівському р-ні Черкаської обл.). Відступаючи після бою перед значно чисельнішими силами ворога, гайдамаки й стрільці зруйнували мости через ріки Супій і Трубіж. Проти них у ніч на 31 січня через Ніжин та Гребінку було перекинуто частину сил, які брали участь у бою під Крутами. Сюди ж прибув і панцирний потяг Андрія Полупанова.
