'Якщо страшно думайте про жіночі груди'. Перший бій. Військо | Ukrainian Military Honour
"Якщо страшно думайте про жіночі груди". Перший бій.
Військовослужбовець із позивним «Док» родом із Білопілля. У цивільному житті працював інструктором із тактичної медицини.
У 2012 році він був комісований з військової служби через проблеми з серцем, але коли почалося повномасштабне вторгнення росії, він зібрав наплічник та разом із товаришем поїхав до військової частини. Так він опинився на передовій поблизу Авдіївки.
"Мій перший бій, якщо не помиляюся, відбувся 15 березня. У цей день зі мною на чергуванні стояв бойовий товариш із позивним «Дід», а поруч із нами бігав пес. Раптом прилетіла перша ракета, і нас трішки розкидало по окопу. Одразу за першою ракетою влучила друга. Вийшло так, що «Дід» ліг на собаку, закриваючи її своїм тілом, а я прикрив «Діда». Думками попрощався із життям, бо було відчуття, що ракета летить прямісінько в наш окоп. Коли снаряд розірвався, то по звуках склалося враження, що ракета впала десь близько, але Слава Богу, ми вціліли.
Близько 12 години ми розійшлись, але в мене було ще завдання — підкопати окоп. Я зайшов до бліндажа буквально на дві хвилини, аби перекурити. До цього на позиції все було спокійно. Тільки-но підпалив цигарку, як чую кілька вибухів та перестрілку. Я все кинув і побіг на позицію, де вже стояла російська піхота.
Пробираюся до себе, а мій побратим дає гранату. Кажу йому: «Я навіть не знаю як нею користуватися!». Наш командир у таких випадках завжди говорить: «Якщо страшно, думайте про жіночі груди, бо це своєрідне налаштування на щось хороше». Зізнаюся чесно – так і робив. Здавалося, що бій тривав усього 15 хвилин, але насправді він йшов дві з половиною години."
