Як не підривати боєздатність підрозділу На фронті немає місц | Ukrainian Military Honour

Як не підривати боєздатність підрозділу

На фронті немає місця "я чув". "Я чув що сусідню бригаду знищено", "я чув що командир пристрелив пораненого підлеглого".

1. Якщо "я чув", то від кого.
2. Від кого "чув" той, хто про це повідомив.
3. І так далі аж поки не дійдете до очевидця або сцикливої залупи, яка так хоче додомцю, що придумує найфантастичніші історії, бо хоче додомцю і це "не його війна".

"Не моя війна" думає лише про себе. Він буде всіма силами гнати хвилі по і так натягнутим нервам та підшіптувати всім навколо, що "нас зливають", що "ми не потрібні державі", для того, щоб вашими руками дістати бажаного - поїхати додомцю або хоча б в місце постійної дислокації подалі від цієї страшної війни.

"Не моя війна" вашими руками буде підписувати колективні заяви. Руками людей, які по факту насправді нічого не бачили з тих жахіть і просто сприймають на віру, адже тут всі свої.

"Не моїй війні" все-рівно на долю підрозділу і на напрямок, який він захищає. Він готовий покинути все тут і зараз і нехай воюють ті, "хто вміє", і нехай самі якось розгрібаються з наслідками колективних звернень.

Поки "не моя війна" підриває боєздатність і бойовий дух підрозділу ті, хто знають за що воюють, вчаться воювати прямо на війні. Бо вони знають, що якщо не зроблять цього, то війна може дійти і до їх дому.

Вони знають, що на окупованих територіях теж їх дім і їх люди. Це їхня мотивація не скиглити, а вчитись воювати тут і зараз.

Перевіряйте слухи, зберігайте спокій. Не дозволяйте "не моїй війні" маніпулювати довірою.