мені ніколи не вистачить слів я не хотіла писати таких віршів | мінпопкульт

мені ніколи не вистачить слів
я не хотіла писати таких віршів

Лилу45 з'явилася раптово на сцені у 2021 році, непогано вистрелила з російськомовною піснею «Восемь». Нею займається компанія MG Music, що спеціалізується на якійсь кальянній музиці (якщо пам'ятаєте такий трек Малонала, який років п'ять тому завірусився, то це осьо вони). Разом зі стартом кар'єри з'явилося і купа хуйових інтерв'ю в усіх глянцевих і не дуже виданнях, від яких тхнуло піарниками в поганому сенсі. Дуже некрасіво короче. Якщо мене хтось читає з цієї контори, не робіть так більше, будь ласка.

Бо після цього я не вірю зараз у те, що пишу про її третій альбом як про один з найважливіших сучасних українських альбомів.

«Коли сонце сідає за схил» — це, здається, перший український повноформатник про повномасштабну війну (хоча ані назва, ані обкладинка не передвіщає). Людмила Білоусова тут не оспівує наших воїнів чи волонтерів, а рефлексує на ці теми як цивільна киянка — мешканка міста, яке війна торкнулася, змінила побут, та все ж залишила можливість для роздумів.

давай говорити про жито й пшеницю
вимагати з вікна прокричать «паляниця»

Тут і про стосунки з близьким другом/коханцем, забарвлені воєнними реаліями. І про особисті рефлексії та переосмислення самої себе під гнітом критичних обставин, і про провину вцілілих, і про ненависть до війни та русні — безкомпромісну, з називанням речей своїми іменами. І навіть кавер на «Спи собі сама» у виконанні Лилу45 отримав якийсь новий нерв, якого там раніше не було.

те що тобі не належить - неможливо забрати
мене зачекалася свобода - тебе ґрати
я ніколи не повірю жодному слову
бійся спати уночі і вали з мого дому

Альбом відчутно тяжіє до української музичної традиції попмузики нульових і початку десятих — місцями здається, що зараз Людмилі почне підвивати Святослав Іванович. Водночас все зроблено з відчутними впливами сучасних західних трендів — багато гітари, модні біточки, цікаві мелодії, хоча й трохи місцями не вистачає сміливості, звучання доволі передбачуване.

В цілому, виявилося, що за дешевою піар-мішурою, яка малювала дівчині образ томної старлетки для того щоб навалювати бас на занижених тазах, сховалася одна з найкращих нових сонграйтерок в сучасній українській музиці. Ще й дуже скромна, бо її українська виявилася навіть кращою, ніж у багатьох нейтивів, яких я знаю.

Послухайте «Коли сонце сідає за схил» обов'язково.