Ще дві платівки, про які варто написати. King Princess — Hold | мінпопкульт

Ще дві платівки, про які варто написати.

King Princess — Hold On Baby

Пані Мікаела Страус виписала собі Аарона Десснера з The National (він з Антоновим робив два акустичних альбоми для Тейлор Свіфт) і записала свій найкращий альбом. Дуже сподобалося, що там менше пафосної кінематографічності, ніж на її головному хіті «1950», більше цікавих деталей, є за що зачепитися вуху. Не дуже сподобалося, що весь альбом про одне й те саме. Але все одно хороший, послухайте.

Beyonce — RENNAISSANCE

Бейонсе: я вирішила відродити атмосферу диско і клубів дев'яностих!
Леді Гага, Дуа Ліпа, Джессі Вейр і ще десяток артистів різного калібру за останні три роки: am I a fucking joke to you?

Слухаєш «Реннесанс» і думаєш — ну круто, продакшн фантастичний, вокально якийсь феноменальний рівень, віддала данину Дайані Росс на останньому треку, ну прям все добре. Тільки що з того, що ти показала на цій платівці, ми не знали? Що ти можеш залучити до альбому найкрутіших продюсерів, вкинути зайвий десяток мільйонів долярів і видрочити його до ідеалу? Що ти сама крута продюсерка і заодно чудова вокалістка?

Ми чекаємо від Бейонсе стейтменту, відкриття нової глави, запуску глобальної дискусії. А отримуємо класно зроблений дискоальбом. І на цьому красно дякуємо, авжеж, але не те, щоб у нас був дефіцит.