Get Mystery Box with random crypto!

Modern Ukraine Poetry | вірші | поезія

Логотип телеграм -каналу modernukrainepoetry — Modern Ukraine Poetry | вірші | поезія M
Логотип телеграм -каналу modernukrainepoetry — Modern Ukraine Poetry | вірші | поезія
Адреса каналу: @modernukrainepoetry
Категорії: Література
Мова: Українська
Передплатники: 104
Опис з каналу

Тут живуть вірші
Надсилай свою поезію для публікації @lilyaborisenko

Ratings & Reviews

2.50

2 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

0

3 stars

1

2 stars

1

1 stars

0


Останні повідомлення

2021-04-23 12:31:51 Соломії вже тридцять і осінь для неї - горе.
Вона знає життя, видихає весь дим на скло.
Соломія все менше сміється і менше усіх говорить.
Соломії вже тридцять. У неї є власне авто і житло.

Соломія з роботи приходить брудна і накручена,
Він її обіймає й дає випускати на нього пар.
"Мій розгублений хлопчику, я вже двічі була заручена.
Моє лагідне сонце, ну навіщо тобі ще і мій тягар?

Я любила колись. І мені тепер боляче дихати
Від усіх ножових і усіх незалатаних дір.
Мій розгублений хлопчику, з цього всього немає виходу,
Крім тікати від мене, як птах чи поранений звір.

Ти ще зовсім дитя. Твоя мама мене ненавидить.
Я її розумію, хоча і не маю, на горе, дітей.
Я боюся тебе поцілунками й ласками бавити,
Я уже цілувала мужчин зовсім різних порядків й мастей"

Соломії вже тридцять. І вона розівчилась лякатися
Не ведеться на очі. І її дуже тяжко пробить.
"Це у нас не тепло", - вона починає зриватися.
"В тебе вічність в кишенях. У мене - єдина мить.

Це у нас не любов. Ми, як діти, хотіли погратися.
Ти - в своє, я - в своє. І тепер відступили від меж.
Та я просто здурію і мовчки почну загниватися,
Моє лагідне сонце, якщо ти від мене підеш."

Автор: Анна Гунько
84 views09:31
Відкрити / Коментувати
2021-04-23 12:30:04 А скажи - Модільяні був ідіот? -
допитувалась вона,
коли я вправними, як у піаніста, пальцями
вигравав на засмаглих персах.

- Такий же ідіот, як і всі в цьому світі, -
повчав я, обіймаючи
успокоєні вибухи її сідниць.

- Розумієш, старий, я часто думаю
про незвичайність мистецтва.
Це зайва розкіш.

- Так, мистецтво - то завше надмір, -
відповідав, виціловуючи коліна.

- Але надмір лише й рятує нас від убогості.
Смертним полишається єдине:
бодай маленький надмір -
У вірі,
у звичках,
у смаках,
просто - в примхах.

- Так, моя маленька. Саме так.
Ти як завжди говориш діло, -
повторював,
клацаючи зубами од пристрасті.

- А коли в нас народиться доня,
ми кластимем їй в узголів'я тільки троянди, -
охриплим голосом проказувала вона.

- Так. В узголів'ї і неодмінно -
троянди, - не своїм голосом
я погоджувався покірно.

- Яка докучлива муха -
дзижчить і дзичжчить.
Убий її, любчику.

Автор: Василь Стус
70 views09:30
Відкрити / Коментувати
2021-04-23 12:29:17 Жінко прекрасна, хліб мій насущний,
Дякую тобі сьогодні, що ти є,
Що ти напускаєш воду у ванну,
Жінко прекрасна, що змиваєш лак на нігтях,
І вводиш мене у спокусу постійно,
Жінко прекрасна, хліб мій насущний,
Дукую тобі й завтра, і післязавтра, і повсякчас за те,
Що ти є, і вводь мене у спокусу, жінко прекрасна,
І дивися на мене лукавим поглядом,
І голосно видихай, сідаючи в гарячу воду,
І проси намилити спину, хліб мій насущний,
Жінко прекрасна, і святися, тобто світися
Вночі то ногою, то щокою, губою трися,
Хліб мій насущний, тричі і тричі скрикни,
Жінко прекрасна, що живеш у моєму серці,
Що спиш у моєму ліжку, що будиш мене зранку,
Хліб мій насущний, хай буде воля твоя,
Хай грає твоя улюблена музика і горять
Ароматичні свічки, жінко прекрасна,
Я є тіло твоє, я є кров твоя, хліб мій насущний,
Жінко прекрасна з таким сумним іменем,
З таким тихим поглядом і такою маленькою долонею,
Хліб мій насущний, і вдома, і на роботі, і коли ти близкьо,
І коли ти далеко, жінко прекрасна,
Думаю про тебе, ти дай мені трохи щастя сьогодні,
Дай мені завтра, хліб мій насущний,
Жінко прекрасна, в ім’я твоє,
В ім’я твоє, в ім’я твоє –
Тричі в ім’я твоє.

Автор: Андрій Любка
64 viewsedited  09:29
Відкрити / Коментувати
2021-02-18 22:41:46
Миру тобі, миру, мій світе, милості,
Божої милості, милий, людської мудрості.
Хай із долонь твоїх зв’язаних птахи вилетять.
Хай із грудей твоїх ранених квіти виростуть.

Миру тобі, миру, мій світлий, милості,
змучений мій, сили тобі, мужності.
Хай твої ріки наші гріхи вихрестять,
хай твої води стануть нової міцності.

Миру тобі, миру, мій світе, милості.
Музики, милий, чистої, поруч – людяних.
Хай тобі стане неба на всіх зневірених.
Хай тобі стане віри на всіх розлюблених.

Автор: Таня-Марія Литвинюк
321 views19:41
Відкрити / Коментувати
2021-02-18 22:39:48 Як розталі сніги потечуть вдалечінь
легко плинучи сонними ринвами.
Тобі лишиться сяйво морозних плетінь,
щоб над ним ворожити римами.

Поки віти оголені мріють про цвіт,
поки зелень іще не воскресла.
Ти лишаєш воді замітати твій слід,
все сильніш налягаєш на весла.

Не турбуйся про вітер, що стан огорта,
про світило, що злякано блідне.
Хай душа по краплині у вічність спада,
хай здіймається марево срібне.

Чи під силу тобі з віковічності дум
перейти в світ бентежного бунту?
Що тобі подарує тамований сум,
надаючи лиш хисткості грунту?

Поспіши відпускати німе каяття
в противагу непевного сходження.
Знай: весна – це ще не нове життя.
Тільки передчуття відродження.

Автор: Астрея Завадська
294 views19:39
Відкрити / Коментувати
2020-06-11 14:15:13
А при дорозі достигли сливи,
А від пилюки подітись ніде,
А той автобус такий щасливий,
Напевно, з того, що просто їде.

Роман Скиба

#modernukrainepoetry
#вірші
#Скиба
357 viewsedited  11:15
Відкрити / Коментувати
2020-06-02 11:40:48 Бог грає зі мною у дивну гру,
ніби перевіряє, коли я здамся або помру:
відмовляє мені у візах та у містах,
вимикає техніку (у дев’яносто п’яти випадках зі ста),
передає записки зі списком спокус
і ніби постійно каже: "Мовчи і мотай на вус.

Мовчи і запам’ятовуй, де ти падаєш і чому;
не сперечайся зі мною про вартість і про ціну;
вчися кожного дня, не губи від дверей ключі;
рухайся течією, слухай її. Мовчи.

Півмісяці на зап’ястках і на ключицях хрести -
Я краще за тебе знаю, скільки їх ще нести".

Він так випробовує кожного з нас,
контролюючи пульс, тиск, відстань і час;
корегуючи плани, змінюючи маршрут;
нагадуючи час від часу: я не забув, я тут.

І хай в нього буде десяток обличь і сотня імен,
хай кожен собі обирає колір його знамен,
хай треба битись об лід, щоби перемогти -
він лиш сміється і каже: "Бери, роби.

Я тебе всього навчив, що і сам умів:
як відрізняти брехню від правди, слова - від снів;
як перетворювати дощі на вино,
як йти по воді, не падаючи на дно
(я вже і сам не роблю цього давно)".

В моєму місті дощить, другий чи третій день;
знаходжу вологий тютюн і цукор на дні кишень;.
набираю до рук води, як колись в Криму -
і наливаю: спочатку собі, а тоді - йому.

  Ольга Перехрест

#modernukrainepoetry
#вірші
#Перехрест
212 views08:40
Відкрити / Коментувати
2020-06-02 11:37:44 Мені казали, що в мене немає голосу,
Темне минуле і труднощі з алкоголем,
і, як інколи пишуть газетні полоси,
змішую пиво з горілкою, риму — з болем.

Мені казали, що в моїх віршах брудно і холодно,
Біблійний туман і печаль вокзальна.
На це кажу: у моїх віршах вітри, як жіночі стогони:
Помірно-континентальні.
Мені все частіше плескали і подавали келихи,
Казали: вірш — це ріка, яка тече до небесної брами.
Але ж у цієї річки є всього два береги:
Один у пеклі, а інший — під моїми ногами.

Бо слава приходить, лягає під тебе і промина,
І книги твої на самокрутки колись порве.
А вірш — це вміння сказати оці найпростіші слова:
Я кохаю тебе, я кохаю тебе, я кохаю тебе.

Я думаю, що поезія — це коли ти програвся в карти,
Коли туз накриває даму, і ти виходиш курити.
Коли ніч огортає місто і вже не смішать жарти,
Бо в повії, яку ти зняв, на горлі сліди від бритви.

і слухає час із цікавістю вбивці
як дихає Бог між ударами серця

  Андрій Любка

#modernukrainepoetry
#вірші
#Любка
155 views08:37
Відкрити / Коментувати
2020-04-17 16:59:29
весна розправляє наповнені русла
нікому не скаже всю правду рибалка
як дивиться майже ковтаючи усміх
розрубана мов оселедець русалка

і слід угорі проростає повільно
мов зміст лише ледве знайомої мови
допоки по хмарах блукають всесильні
набиті травою священні корови

і ніби життя зависає на нитці
так тоскно і тонко що навіть не рветься
і слухає час із цікавістю вбивці
як дихає Бог між ударами серця

  Дмитро Лазуткін

#modernukrainepoetry
#вірші
#Лазуткін
296 views13:59
Відкрити / Коментувати
2020-04-11 14:50:36
І строфи переставиш, як валізи.
Одну таки залишиш – і не ту.
І буде ніч. І хтось таки прилізе.
І принесе вино і самоту.

Розмова у диму, немов ікона –
В тих сповідях тебе рятує знов
Раптова, чорна трубка телефонна,
Таких же вимагаючи розмов.

Так, ніби захищаєшся… Навіщо?
Вкрай сміхотворна кожна із атак.
І розійдуться гості опівнічні.
І тиша буде. І напишеш так:

Дивись на мене. Говори до мене
З нічної тьми, з опівнічної тьми,
Бо це століття не таке й шалене,
Якщо ховає прірву між людьми…

Василь Герасим’юк

#modernukrainepoetry
#вірші
#Герасимюк
143 views11:50
Відкрити / Коментувати