Не знаю, хто ці жінки на фото, ким вони працюють в цивільному | Лабораторна миша

Не знаю, хто ці жінки на фото, ким вони працюють в цивільному житті, які в них хоббі, але я ними захоплююся.
Серйозно.
Як і рештою тих, хто жене тисячі кілометрів 24/7 придбані за кордоном автівки, які після обслуговування на СТО ми потягнемо на Схід і Південь.

Ми просто зустрілись, привітались, вони віддали мені ключі і поїхали по своїх роботах, до дітей, у справах, аби потім, за кілька днів, знову сісти за кермо чергового бандеромобіля для ЗСУ.

Сьогодні якось прикидав - одне авто, перш ніж потрапити в руки бійця на фронті, проходить десяток пар рук: волонтери з того боку кордону, що купують авта на донати українців, що перетікають через благодійні фонди і приватні ініціативи; водії та водійки, що женуть авто до кордону; водії та водійки, що женуть до Києва чи інших міст з якісними СТО; волонтери, що приймають авто тут і передають на СТО; приймальники, електрики, механіки, дизелісти, маляри і т.д.; водії, що женуть до фронту.

Це ціла паралельна самоорганізована структура, без якої бійцям було б значно важче їздити лише на таблєтках і уралах.

Конкретно ці машини приїхали до Мартин Брест і після обслуговування помчать на фронт.

До чого я це все?

Я від себе дякую усім людям, що донатять кошти будь-яким волонтерським ініціативам на тачки для ЗСУ.
Ви круті.
І дякую усім водіям, що через літри кави та енергетиків тягнуть машини в Україну.
Ви супергерої та супергеройки.

Майте гарний вечір.