Дорога на Донбас - це завжди якась пригода. Варто було б сказа | Лабораторна миша

Дорога на Донбас - це завжди якась пригода.
Варто було б сказати, що будь-яка дорога - то пригода, але саме дорога на Схід має свій особливий шарм.

Одні й ті ж поламки, блукання та логістичні незрозумілості абсолютно інакше сприймаються на фоні териконів, безкраїх полів соняхів та розбомблених цехів промислових гігантів.

Донбас - як той герой з кінофільму: пропустив багато ударів, весь у крові, тримається з останніх сил.

Але злість, помножена на трали з Крабами, Панцергаубіцами та шістдесятчетвірками, гнів, що розповзається мереживом траншей та протитанкових ровів, лють, що здіймається в небо ланками штурмовиків та гелікоптерів, дарують надію, що в найостанніший момент герой підведеться на повен зріст і знищить окупанта.

Ми на Донбасі.
Погнали передавати аж 4 машини.
Якщо бути точним, то 4 з половиною:

Мазду BT50, на яку донатили конкретно Ви.
Ніссан NP300 та Мітсубіші L200, на які збирала Наталка Сад.
І Рено Кенгу, він же Сірко, на якого збирав Мартін Брест.
І причіп.
Звичайний такий причіп, що спробував робити нам нєрви, але зварники Мар‘янівки навчили його хороших манер.

І ще цілий бус з тактикою, сухпаями, діжками, шанцевим інструментом та колесами.

Завтра будуть свіжі гарні новини.

Але головна гарна новина постійно присутня: Донбас тримається і регулярно дає росіянам п…зди.

Спасибі Вам, що підтримуєте захисників Донбасу.
Спасибі.

Слава Збройним Силам України.