Чи треба українцеві знати російську мову Знати багато мов — з | Мовний трибунал

Чи треба українцеві знати російську мову

Знати багато мов — значить мати багато ключів до одного замка. У цім світлі може видатись плюсом, що ми володіємо ще й російською. Однак раз по раз можна почути, що знати цю мову погано. То де ж істина і чи є вона? Спробуймо розібратися. Об'єктивно, без упереджень та без політики (принаймні до певного менту).

З одного боку російська засмічує наш культурний простір, бо не дає прорости українськомовному. Російської багато і вона дає вихід на більший ринок. Таким чином люди, що могли би потенційно творити українською, з низки причин творять російською, збіднюючи українськомовний простір.

Російська дає доступ туди, куди українська не дасть. Сегмент перекладеного російською дуже великий. Вона дає доступ до купи наукових праць, що їх українською просто нема. Те саме з іграми та іншим контентом. Звісно, англійською цього ще більше, але пересічний українець не знає англійську так само як російську. Це проста констатація: легше сприймати тою мовою, яку знаєш ліпше.

Знаття ще однієї мови може бути ключем до розуміння інших слов'янських мов. Тут навіть без досліджень очевидно. Та чи так треба нам розуміти інші слов'янські мови? Наскільки це практичне вміння?

У стані війни знати мову ворога корисно. Це плюс для розвідки. Ми втручаємось у їхній інфопростір, щоб витягувати звідти корисні речі. Та з іншого боку РФ лізе ще більше, а Україна належно цьому не протистоїть.

А чому ми взагалі знаємо російську?

Це не такі й близькі мови, бо росіяни української не розуміють. Нам її нав'язували за часів окупації, бо мова єднає народи. Так легше все контролювати. Цю мову нам прищепили. Українська не могла бути альтернативою, бо їй не давали набирати базу перекладів, не давали належно розвивати культурний простір тощо.

Якби не насильницьке впровадження російської, то не довелося б шукати в ній забраклого. Українцям нічого би не лишалось, аніж самим заповнювати всю цю базу. У поляків, наприклад, із цим проблем немає (або ж їх значно менше). Та й англійська не становила б загрозу, адже її силою не впроваджують. Вона приходить органічно. З нею певною мірою симбіоз.

То чи треба українцеві знати російську мову?

Наразі без неї скрутно, але зрештою ми перейдемо на той рівень, коли вона і не знадобиться. Зараз нам ще у багатьох сферах бракує українського, але ми ніколи не вийдемо із цього ярма, якщо будемо просто брати це в росіян. А нащо робити щось українською, коли є російське? Це замкнуте коло, яке слід розірвати.

Слід брати приклад з французів, гордих за свою мову, що не вчать англійської. Вони розвивають свій французький простір. І так варто робити кожному українцеві. Зрештою, наша мова — це наша гордість. Російська нічого не дасть, коли добре розвинене своє. Французи це розуміють. Незнання англійської для них предмет гордости — так само мусить бути для нас із російською.



Давно не писав для вас великого читва. Та, можливо, це вам і не треба. Дайте зрозуміти реакціями: чи писати для вас ще?

Допис міркувальний, а тому його треба обговорювати. Запрошую для цього у трибунальску бесіду — поділіться своїми думками.