***
Можна було б так з тобою проговорити
триста шістдесят п'ять днів і ночей, чи більше.
В темряві, продірявленій холодним вітром
диски зірок далеких блищать і ближчають.
Цілять у груди, тільки от час обточив нас,
виманив з нір і вивільнив зі шкаралущі.
Дякуй, не вір, що наступна його піщинка
ночі хребет зламає і нас розлучить.
Стій, не простягуй рук, не торкайся навіть,
ми вже пов'язані намертво ланцюгами,
цими бинтами червоними, крихкими снами,
цими життями, що встали між злом і нами.
Тиша від ґвалту важча. Мовчи, я знаю,
як ця пружина між ребер тебе лоскоче.
Ми не такі вже маленькі й недосконалі,
як нам гадалося. І ночі стають коротші,
вулиці й глухі двори розтуляють повіки,
ранки приходять, по небу вогонь розливши.
Тільки триматись – якщо ти вже зміг повірити,
тільки стояти – один до одного ближче.
*20 лютого - День Героїв Небесної Сотні.
Пам’ятати щодня.
