Біжимо наввипередки. Ноги плутаються у високій траві. Сонце оп | Юлія Мусаковська. Вірші.

Біжимо наввипередки. Ноги плутаються у високій траві.
Сонце опускає нижче вогняний молот на наші голови.
Неформатні діти, доросліші за усіх дорослих в сім’ї,
звикли отримувати на горіхи, бути напоготові цілодобово.

Не боюся зрізати навскіс. Колючі зарості та рівчаки
всі мої, вони самі знаходять мене, найкращі приятелі.
Не боюсь обігнати дошкульно, сам же сповільнюєшся залюбки,
аби ми вирівнялись, аби знову потрапили в один ритм.

Ще сьогодні не буде розбитих колін і сердитих сліз,
а єдина велика кров, яку проллємо, — аличі й шовковиці.
Сон палких перетворень вже пробирається крізь верболіз,
і скажені пси прийдешніх днів скавулять на околиці.

2021