Anastasiia
Я не вірила у війну дуже довго. Коли про це говорили ще у грудні, я сміялась і вважала, що це робиться спеціально для підвищення цін.
Але в лютому про це почали говорити вже скрізь, кидали на роботі інструкції на кшталт, як поводитись під час війни, де бомбосховища тощо. Моя подруга сказала, що хоче виїхати до іншої країни, бо можуть бути якісь військові дії, та й вона розглядає це як шанс «почати з нуля».
Незважаючи на це, я продовжувала сумніватись. Мене навіть почали дратувати всі, хто говорив про війну, мабуть, просто відмовлялась вірити, що таке може статись у 21 столітті.
А потім почала морально готуватись. Це було дуже важко, багато плакала ночами, бо для мене війна — це кінець всього. За останні дні перед війною у моєму особистому щоденнику лише переживання про війну.
На початку тижня мій тато сказав мені, що вона буде війна та попросив поїхати, якщо маю можливість, але я продовжувала чогось чекати…
Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/stasyd
#МояВійна
